У Миколаєві оцифрують листівки і фотографії кінця XIX — першої половини XX століття

У Миколаєві оцифрують понад 1000 старих листівок і фотографій кінця 19 — першої половини 20 століття з фондів Миколаївського обласного краєзнавчого музею.

Про це повідомили в Миколаївській міській раді.

Проєкт з оцифрування паперових експонатів реалізує Платформа MY ART у партнерстві з Агенцією розвитку Миколаєва.

За словами експерта з розвитку культури Офісу відновлення та розвитку Миколаєва Євгена Гомонюка, умовно всі світлини поділяють на родинні, архітектурні та подієві.

"Умовно всі світлини можна поділити на родинні, архітектурні та подієві. Вони ілюструють не лише життя старого міста й портрети тогочасних мешканців, але й демонструють еволюцію розвитку фотографії, як мистецтва, від розкішних фотоательє до вуличного репортажу. А ще це класне джерело для краєзнавчих та етнографічних досліджень. Та ілюстрація тогочасної моди з різними костюмами, зачісками й аксесуарами. Це такий колективний портрет Миколаєва тих часів", – зазначив експерт з розвитку культури Офісу відновлення та розвитку Миколаєва Євген Гомонюк.

Співробітники Миколаївського обласного краєзнавчого музею зазначають, що музейна колекція налічує понад 390 000 предметів зберігання. Оцифровані старі поштові листівки і фотографії будуть розміщені на спеціально створеному двомовному сайті. 

 

Міф про 9 травня. Коли закінчилась війна?

Вдень 9 травня мені зателефонули з Москви і повідомили, що вся документація про капітуляцію німецько-фашистської Німеччини отримана і вручена Верховному Головнокомандувачу. Отже, закінчилася кровопролитна війна. Фашистська Німеччина та її союзники були остаточно розгромлені. /Жуков Г. К. "Воспоминания и размышления"/

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.