Археологи потрапили до склепу в'їзної вежі Галицького замку

На Івано-Франківщині археологічна експедиція національного заповідника "Давній Галич" зайшла в один зі склепів в'їзної вежі Галицького замку.

Про це Суспільному розповів консультант археологічних досліджень замку Юрій Лукомський.

За словами Юрія Лукомського, це — один із шести склепів, згаданих у так званому переписі замку за 1582 рік.

"Це — досить красиве приміщення. Вікно, через яке ми потрапили, завглибшки чотири метри. З нього, можливо, могли й стріляти у часи військових дій. Але основне призначення цього вікна — давати світло", — каже Юрій Лукомський.

Це приміщення було недоступним приблизно 230 років. На землі працівники "Давнього Галича" побачили сліди від брусів, які призначалися для того, щоб тримати дерев'яну підлогу.

"Від підлоги залишився лише дерев'яний тлін. Від дерева — пустоти. Але для археологів побачити це було дуже важливо, щоб ми змогли реконструювати склеп", — пояснює консультант археологічних досліджень замку.

З його слів, у переписі Галицького замку за 1582 написано, що у склепі зберігалися актові книги, зброя та скрині з майном місцевих можновладців.

"Колись життя було небезпечне, щоб тримати це вдома. Люди платили гроші, аби зберігати свої коштовності у підземеллях замку. Залишки ми не змогли знайти, бо це приміщення було законсервованим у XVIII столітті. Зі склепу все повиносили перш ніж засипати", — пояснює Юрій Лукомський.

Розкопки в'їзної вежі Галицького замку розпочалися у травні 2022 року.

Галицький замок — це фортифікаційна споруда XIV століття, розташована на Замковій або Галич-горі, висота якої сягає до 340 м. Споруду збудували у Галичі на місці княжого дерев'яного замку, про який вперше згадали у 1119 році.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"