Перша вулиця Бандери на Херсонщині

У селищі Зеленівка Херсонської міської територіальної громади з'явилася вулиця на честь Степана Бандери.

Про це повідомив член робочої групм по перейменуванню вулиць Дементій Білий.

"В Херсонській міській територіальній громаді після останньої черги перейменування з'явилася перша вулиця на честь Степана Бандери", - повідомив Дементій Білий.

У Зеленівському старостинському окрузі Херсонської міської територіальної громади 13 вулиць і 1 провулок на виконання Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії"" отримали нові назви.

Їх обрали за результатами відкритого голосування, яке проводилось на сайті ХМВА і участь у ньому могли узяти всі охочі.

Нові назви:

  • вулиця 40 років Перемоги (Зеленівка) перейменована на вулицю Небесної Сотні;
  • вулиця 50 років Перемоги (Зеленівка) перейменована на вулицю Світанкову;
  • вулиця Гагаріна (Зеленівка) перейменована на вулицю Михайла Грушевського;
  • вулиця Гагаріна (колишнє сел.Радянське (Зеленівка) перейменована на вулицю Богородицьку;
  • вулиця Лермонтова (Зеленівка) перейменована на вулицю Героїв Херсона;
  • вулиця Маяковського (Зеленівка) перейменована на вулицю Бахмутську;
  • вулиця Некрасова (Зеленівка) перейменована на вулицю Незламну;
  • вулиця О.Матросова (Зеленівка) перейменована на вулицю Ярослава Мудрого;
  • вулиця О.Невського (Зеленівка) перейменована на вулицю Захисників України;
  • вулиця Пушкінська (Зеленівка) перейменована на вулицю Остапа Вишні;
  • провулок Пушкінський (Зеленівка) перейменований на провулок Затишний;
  • вулиця С.Разіна (Зеленівка) перейменована на вулицю Степана Бандери;
  • вулиця Гагаріна (Богданівка) перейменована на вулицю Польову;
  • вулиця Л.Толстого (Богданівка) перейменована на вулицю Вишневу.

Окрім цього, нові назви отримали і 10 вулиць у Садівському та Степанівському старостинських округах:

  • вулиця 40 років Перемоги (Садове) перейменована на вулицю Захисників України;
  • вулиця 60 років України (Садове) перейменована на вулицю Скіфську;
  • вулиця Гагаріна (Садове) перейменована на вулицю Вишневу;
  • вулиця З.Космодем'янської (Садове) перейменована на вулицю Шкільну;
  • вулиця Кошового (Садове) перейменована на вулицю Кошову;
  • вулиця Сінельникова (Садове) перейменована на вулицю Берегову;
  • вулиця 55-річчя Перемоги (Придніпровське) перейменована на вулицю Перемоги;
  • вулиця Горича Більшого (Степанівка) перейменована на вулицю Грецьку;
  • вулиця Дениса Давидова (Степанівка) перейменована на вулицю Польову;
  • вулиця Ломоносова (Степанівка) перейменована на вулицю Михайла Дрознеса.
 

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.