У Грузії виник скандал через ікону із зображенням Сталіна

У головному соборі Грузії – тбіліському кафедральному храмі Святої Трійці - опозиціонери виявили ікону із зображенням святої Матрони Московської та радянського диктатора Йосипа Сталіна.

Про це пише РІСУ, з посиланням на Радіо Свобода.

З'ясувалося, що ікону храму подарувала проросійська партія "Альянс патріотів". Патріархія Грузинської Православної Церкви не бачить у іконі із зображенням Сталіна нічого антицерковного чи поганого.

Першим ікону із зображенням Сталіна на стіні храму Святої Трійці ("Самеба") помітив один із лідерів партії "Європейська Грузія" Георгій Канделакі. Він зняв ікону на відео та виклав у соціальній мережі з коментарем: "Вірною дорогою йдемо, товариші. Ще один успіх російської пропаганди в інформаційній війні: ініціатора знищення незалежності Грузії, вбивці тисячі священнослужителів та творця радянської тоталітарної системи, розмістили на іконі в Самебі".

При пильнішому розгляді виявилося, що йдеться про ікону святої Матрони Московської. Вона зарахована до лику святих рішенням Російської Православної Церкви у 2004 році.

Згідно з одним із міфів, культивованих деякими представниками РПЦ, у 1941 році, коли війська нацистської Німеччини впритул підійшли до Москви, Йосип Сталін нібито зустрівся з Матроною, і та вмовила радянського диктатора не залишати столицю. Крім того, за її порадою, Сталін нібито наказав винести на лінію фронту ікону Казанської Божої Матері.

Повідомлення про ікону із зображенням Сталіна у соборі Святої Трійці викликало в країні бурхливу реакцію. Засновник 1979 року "Республіканської партії Грузії", дисидент радянської доби Леван Бердзенішвілі заявив Радіо Свобода, що цей інцидент, на його думку, свідчить про дуже серйозну проблему: "Якщо люди думають, що Сталін – святий, то ці люди самі зовсім не святі ".

Влада країни, у тому числі правляча партія "Грузинська мрія" поки що ніяк не відреагувала на скандал.

Хоча, як зараз відзначають багато грузинських теологів, контекст ікон з Діоклетіаном зовсім інший: Сталін на іконі з блаженною Матроною постає не в образі мучителя, а лагідного християнина, який беззаперечно виконав божественну волю.

У Грузії міф про Сталіна (уродженця грузинського Горі, справжнє ім'я Йосип Джугашвілі) як про "таємного християнина" дуже популярний. Зважаючи на все, саме тому проросійська партія і подарувала храму ікону на рік вирішальних парламентських виборів.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.