АНОНС: Авторська екскурсія «Про що розповідають давні стіни»

Екскурсію про написи-графіті на стінах Софії Київської проведе В'ячеслав Корнієнко 8 листопада.

Про це інформує Національний заповідник "Софія Київська".

Під час екскурсії ви матимете змогу почути історії давніх киян, які закарбувалися на стінах Софійського собору. Про них ми дізнаємось завдяки вивченню стародавніх графіті – настінних написів та малюнків, які наші далекі предки видряпували тут сотні років тому.

Графіті хтось не так давно влучно назвав "SMS-ками середньовіччя". Сьогодні таких "SMS-ок" у Софії нараховуємо близько 7,5 тисяч. Звісно, під час екскурсії неможливо охопити таку кількість графіті, але Ви матимете змогу пройтися нестандартним маршрутом по Софійському собору та побачити на власні очі деякі родзинки нашої епіграфічної колекції, доторкнувшись до живих свідчень історичного минулого.

Розкриватимемо таємниці разом із багаторічним дослідником графіті В'ячеславом Корнієнком.

Коли: 8 листопада о 14.30

Вартість: 250 грн

Тривалість: 1,5 год.

Попередня реєстрація за посиланням.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"