У Софії Київській презентували новий український переклад Біблії

У Національному заповіднику «Софія Київська» презентували сучасний переклад Біблії українською мовою.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики.

Зазначається, що у представленні багатолітньої праці перекладачів, редакторів, мовознавців, вітчизняних та закордонних вчених-біблеїстів взяли участь глави і предстоятелі церков православного, католицького та протестантського спрямування та інші гості.

"Політика держави ніколи не була розділена з бажаннями суспільства. Особливо тих людей, які несуть слово Боже. Надалі, присягнувши українському слову, українській Біблії, Міністерство культури та інформаційної політики буде продовжувати діяльність, спрямовану на підтримку українських церков на території нашої вільної незалежної України. Хай Господь допомагає нам в тому, щоб разом досягти нашої величної мети – здобути перемогу над ворогом й утвердити на всій території України слово Боже української мовою", – заявив т.в.о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв.

Він також зачитав привітання Прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля з нагоди презентації перекладу Біблії українською мовою.

За словами митрополита Київського і всієї України, предстоятеля Православної церкви України Епіфанія, на цю подію чекали чверть століття.

"Моє серце і всі ваші переповнені невимовною радістю. Адже ми чекали цього 25 років, чверть століття. Можливо, це і не так довго, але мірою людського життя – це вже ціле покоління. Попередні переклади також не робилися швидко, тому що це фундаментальна праця, яка повинна бути сприйнята всіма церквами, релігійними організаціями. Повинна пройти певна рецепція. Це мав бути справжній переклад, щоб ним користувалися, читали й надихалися", – зазначив глава ПЦУ.

Зробити новий переклад Біблії українською мовою було одним із основних завдань Українського Біблійного Товариства від моменту його заснування. Всі попередні переклади були здійснені задовго до того і були важкі для сприйняття сучасних читачів.

"Ми зібрались у цьому чудовому храмі для того, щоб подякувати, помолитись разом. Подякувати Богові за те, що попри всі обставини маємо чудову книгу Біблію. На початку було слово, і слово було Бог, і слово було у Бога. Це дійсно благословенний час, що ми можемо представляти Біблію в новому перекладі українською мовою", – наголосив Президент Біблійного товариства Григорій Комендант.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.