Книга поета-дисидента Миколи Горбаля вийде англійською мовою

Книга поета-дисидента та колишнього політв’язня Миколи Горбаля "Деталі піщаного годинника: вірші з ГУЛАГу" вийде англійською мовою.

Про це повідомив його син Андрій Горбаль, пише PEN Ukraine.

"Книжка виходить друком у видавництві Lost Xorse Press, в серії перекладів сучасної української поезії. Збірка оформлена малюнками мого дядька, батькового брата – Богдана Горбаля", - розповів Андрій Горбаль.

Переклад збірки зробила Мирослава Стефанюк, викладачка, письменниця та перекладачка, яка живе у США.

Презентація книжки "Деталі піщаного годинника: вірші з ГУЛАГу" відбудеться 5 листопада 2023 року в Детройті, в Українському американському архіві та музеї.

Вірші зі збірки невільницьких поезій "Деталі піщаного годинника" вперше вийшли друком у 1983 році за кордоном, а були написані у 1970-1980 роках під час ув'язнення Миколи Горбаля в радянських концтаборах.

Микола Горбаль народився 10 вересня 1940 року в селі Воловець на Лемківщині в селянській родині. У 1968—1969 рр. навчався на музично-педагогічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту. 1969 року перевівся на заочне відділення Івано-Франківського педагогічного інституту.

24 листопада 1970 р. був затриманий КГБ у Тернополі і 24 листопада заарештований за звинуваченням у проведенні "антирадянської агітації та пропаганди" (ст. 62 ч. 1 КК УРСР). Інкримінували розповсюдження самвидаву, поеми "Дума", в якій СРСР був зображений як тоталітарна держава, а Україна як колонія.

Засуджений 13 квітня 1971 року Тернопільським обласним судом до 5 років позбавлення волі і 2 років заслання. Покарання відбував у колонії ЖХ-385/19, пос. Лєсной, Мордовія, потім у ВС-389/35 (ст. Всехсвятська Пермської області). Брав участь у всіх протестах політв'язнів, вів підпільну "хроніку зони". В ув'язненні Микола Горбаль написав збірку віршів "Дні і ночі".

У радянських таборах Микола Горбаль відсидів 16 років. Після звільнення його обрали депутатом Київської міської ради. Також він був депутатом Верховної Ради України ІІ скликання.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.