АНОНС: дискусія навколо книги Маріуша Зайончковського «Вєрховина 1945»

Дискусія відбудеться 12 червня на платформі ZOOM.

Про це інформує Інститут політичних досліджень Польської академії наук.

Лабораторія Річарда Пайпса запрошує на зустріч під назвою "Факти, міфи, сучасні історичні дискурси та інтерпретаційні суперечки щодо вчинення злочину та Національних збройних сил. Дискусія навколо книги доктора Маріуша Зайончковського "Верховина 1945".

Коли: 12 червня об 12:00.

Де: на платформі ZOOM.

Зареєструватися на подію можна за посиланням.

6 червня 1945 року, угрупування Народових Сил Збройних (NSZ) під командуванням Мєчислава Паздерського винищило 194 українці у селі Верховина Люблінського воєводства Красноставського повіту ґміни Сенниця-Ружана. Вони увійшли до села в одязі Війська Польського, що не викликало занепокоєння населення. Розвідавши місцевість, вийшли з села і повернулися, замордувавши 45 дорослих чоловіків і 149 жінок та дітей різного віку. Для вбивства була використана вогнепальна зброя, сокири, лопати, мотики.

У Польщі, бойовики організації NSZ на державному рівні вважаються борцями за незалежність, а всі військові злочини, вчинені ними – як "відплатні" та "захисні" акції.

В 1992 році президент Польщі посмертно нагородив Мечислава Паздерського Хрестом національного військового чину і Партизанським хрестом. 

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.