Біля Львова демонтували радянський пам’ятник «Мати-Батьківщина»

У смт Брюховичі поблизу Львова у межах деколонізації, демонтували пам’ятник радянської епохи «Мати-Батьківщина».

Про це повідомила Львівська міська рада.

Скульптура була виготовлена на Львівській кераміко-скульптурній фабриці у 1956 році і є пам'яткою історії. Її перенесуть до Меморіального музею тоталітарних режимів "Територія Терору".

"Там зберігаються і елементи з комплексу, що був на вул. Стрийській, та низка інших радянських елементів, які раніше демонтували у Львові", - зазначив перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко.

Також у Львівській громаді мають демонтувати скульптуру "Воїн", що у Винниках. Пам'ятник є пам'яткою історії і його теж перенесуть до музею "Територія Терору".

Додамо, у квітні 2022 року у Львові створили робочу групу, головним завданням якої є деколонізація топоніміки та заборона використання у Львівській громаді географічних назв та символіки росії. На сьогодні, за результатами напрацювань робочої групи, у Львівській МТГ вже перейменовано 50 вулиць.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.