Помер останній із прокурорів Нюрнберзького процесу Бенджамін Ференц

На 104 році життя помер останній із прокурорів Нюрнберзького процесу Бенджамін Ференц

Про це повідомляє Меморіальний музей Голокосту у США.

"Меморіальний музей Голокосту в США глибоко оплакує смерть Бенджаміна Ференца, прокурора Нюрнберга та захисника жертв Голокосту, піонера в галузі міжнародного кримінального правосуддя та лауреата найвищої нагороди музею — премії Елі Візеля. Музей віддав належне винятковому лідерству та наполегливості, які пан Ференц продемонстрував у своєму неухильному прагненні притягнути до відповідальності та відшкодувати збитки жертвам геноциду та інших пов'язаних з ним міжнародних злочинів", — йдеться у повідомленні.

У музеї зазначили, що у грудні 2022 року Конгрес вручив Ференцу найвищу нагороду — золотою медаллю Конгресу "за роботу всього його життя у прагненні до глобальної справедливості".

Процес у Нюрнберзі продовжувався з листопада 1945 року до жовтня 1946-го під керівництвом міжнародного військового трибуналу. До нього входили вісім суддів із чотирьох країн антигітлерівської коаліції, а також чотири головні прокурори. Ференц у команді обвинувачів займався слідством.

У 27-річному віці, не маючи досвіду участі в судових процесах, Ференц виступав як головний обвинувач на процесі у справі "Айнзатцгруппен" у Нюрнберзькому процесі. Він досяг винесення обвинувальних вироків усім 22 підсудним, включаючи 20 нацистських чиновників, визнаних винними у вбивстві більше мільйона людей — переважно євреїв.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.