В Одесі встановлять меморіальну дошку, присвячену Імаму Алімсултанову

В Одесі проголосували за встановлення меморіальної дошки на честь чеченського співака Імама Алімсултанова

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила журналістка Зоя Казанжи.

За рішення встановити пам'ятну дошку Імаму Алімсултанову 16 безезня одноголосно проголосували члени історико-топонімічної комісії Одеської міської ради. Щоправда, у 2021 році у встановлені дошки було відмовлено.

Імам Алімсултанов - чеченський співак, автор і виконавець пісень-балад. Народився в Киргизстані. Потім батьки повернулись на батьківщину і Імам в Грозному закінчив школу. В Ростові – політехнічний інститут.

"Але його стихією стала музика. Він вивчав іллі — традиційний жанр чеченського фольклору. І пісні виконував не під пондуру, національний інструмент, а під гітару. І був би він музикантом і співаком. Але у Ічкерії почалась війна. За незалежність цієї маленької, але дуже міцної країни. Звісно, що Імам почав писати свої пісні, виконувати інші, які писали чеченські поети, виступати перед бійцями, їздити за кордон, щоб збирати кошти. Світ тоді Чечні не допомагав", - пише Зоя Казанжи.

За дорученням Джохара Дудаєва також супроводжував поранених бійців чеченського опору на лікування у Стамбул. І там проводив концерти, збираючи гроші для допомоги своїй країні.

Хлопці із УНСО воювали в Чечні. Один політик, хто підтримав Ічкерію, був тодішній мер Одеси Едуард Гурвіц. І саме Одеса стала прихистком для великої кількості чеченців, чиї будинки були зруйновані російськими бомбами і снарядами.

"Коли Гурвіц полетів забирати кіровоградських будівельників, які опинились в заручниках в Ічкерії і лише Гурвіцу погоджувались віддати українців, саме Імам Алімсултанов допомагав йому на місці. І тоді отримав запрошення від мера Одеси виступити з концертами на підтримку своєї Батьківщини. В 1996 році я і познайомилась з Імамом – з яскравим, талановитим, чутливим і сміливим. Були концерти в Одесі. Звідси Імам вилітав на Стамбул", - пригадує Зоя Казанжи.

10 листопада 1996 року в квартиру, де зупинився Алімсултанов ввійшли троє в міліцейській формі. І розстріляли Імама і двох членів його команди – музикантів.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.