На Кіровоградщині у «чорного археолога» вилучили унікальний скарб із прикрасами ІІІ століття

Археологічну знахідку чоловік виставив на продаж у мережі Інтернет

Про це повідомили на офіційному сайті Нацполіції.

Співробітники Департаменту стратегічних розслідувань та Головного слідчого управління Нацполіції України проводять заходи з протидії незаконній торгівлі культурними цінностями. За результатами їх проведення поліцейські викрили протиправну діяльність так званого "чорного археолога" - мешканця Кіровоградської області.

За даними слідства, правопорушник відкопав срібний пояс на території Хмельницької області. Згідно з висновками спеціалістів Національного музею України, йдеться про знахідку, що датується серединою ІІІ століття, пов'язану з військовою культурою давніх германців у період, коли вони мігрували через територію сучасної України з Північної Європи до Чорного моря.

Надалі фігурант виставив археологічну знахідку на Інтернет-форумі, де один із учасників обговорення викупив артефакти. Як наслідок, учасниками цієї транзакції було здійснено незаконне привласнення знайденого скарбу, який має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність, що передбачає відповідальність за ст. 193 та 198 Кримінального кодексу України.

Відповідно до чинного законодавства України, предмети археології не можуть бути предметами продажу, колекціонування приватними особами та вивозитися за межі держави.

Археологічні предмети будуть передані для проведення експертизи та підготовки висновків щодо легальності їх походження. Після її проведення знайдені старожитності можуть бути передані на зберігання до музейних фондів.

Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює Офіс Генерального прокурора України.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.