АНОНС: Ленкція "Антропологія війни"

17 лютого у Києві в рамках проєкту “Інтелектуальні вечори у просторі ПЕН” відбудеться лекція Марини Гримич “Антропологія війни” на підтримку Збройних сил України

Що таке антропологія війни і з якими етичними проблемами зіткнулися ми як дослідники і як люди під час війни? Як антропологи скооперувалися з соціологами, фольклористами та дослідниками усної історії і культурних практик цифрового середовища? Чим ми можемо знадобитися суспільству?
Марина Гримич — антропологиня, етнологиня (докторка історичних наук), фольклористка (кандидатка філологічних наук), професор. Директорка видавництва "Дуліби", менеджерка культурних проєктів.
Захід відбудеться наживо у просторі ПЕН на Подолі, за адресою: вул. Лук'янівська, 14а.
Умовою участі є благодійний внесок, мінімальна сума — 100 грн.
У рамках цієї події ми підтримуємо бійців 24-ї бригади, які збирають гроші на нічник, тепловізор і ремонт авто. Кошти підуть на рахунок Благодійного фонду "Сила матерів України"
Підтримати:
Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/ARyituddB7
Номер картки банки 5375 4112 0034 5606
Після сплати внеску потрібно заповнити реєстраційну онлайн-форму https://forms.gle/FasXA8vKXtkeuhr18
Якщо у вас виникнуть запитання, звертайтесь: alycebondarenko@gmail.com, +380687484611, Аліса Бондаренко.
Нагадаємо, що мета "Інтелектуальних вечорів" — повернути офлайн-події у культурне життя столиці, а також підтримати волонтерські ініціативи, які збирають кошти на потреби українських захисників та захисниць.
Організатор заходу – PEN Ukraine у партнерстві з Національним університетом "Києво-Могилянська академія".
 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.