IN MEMORIAM: помер журналіст Олег Панфілов

На 66-му році життя помер журналіст, публіцист, письменник та колишній оглядач Крим.Реалії (проєкт Радіо Свобода) Олег Панфілов

Про це на своєму сайті повідомив "Крим.Реалії".

Олег Панфілов народився у Таджикістані, закінчив Худжандський державний університет ім. академіка Бободжана Гафурова (раніше — Ленінабадський державний педагогічний інститут). З 1974 року почав працювати у журналістиці. Пізніше жив і працював у Москві, зокрема був кореспондентом "Независимой газеты". Працював на Радіо Свобода з 1991 року – у російській службі Раідо Свобода він був автором і ведучим програми "Власть и пресса", а також автором програми "Время и мир".

З квітня 2014 року до 2019 рік був оглядачем у проєкті Крим.Реалії та Радіо Свобода. Заснував та у 2000-2010 роках був директором Центру екстремальної журналістики при Спілці журналістів Росії.

З 2009 року жив у Грузії, був професором Державного університету Ілії, продовжував займатися питаннями боротьби з російською пропагандою.

Панфілов також є автором 37 книг, 9 фільмів та понад 5 тисяч публікацій у газетах і журналах багатьох країн світу. Нещодавно в Україні видали його книгу – "Україна та Грузія – чому разом?". У Грузії та Україні він також публікував "Антирадянські історії" та книги про війну 2008 року – "Невідома війна. Що сталося у Грузії в серпні 2008 року".

 
Панфілов, Кіпіані та невідомий Мурзик, листопад 2016 року, Кам'янець-Подільський
Фото Олександра Зінченка

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.