Польща звернулась в ООН щодо репарацій від Німеччини

У вівторок Польща надіслала до ООН звернення щодо отримання репарацій від Німечиини за шкоду, завдану під час Другої світової війни

У вівторок Польща надіслала до ООН звернення щодо отримання репарацій від Німечиини за шкоду, завдану під час Другої світової війни.

Про це повідомив заступник міністра закордонних справ Польщі Аркаіуш Мулярчик.

У 2017 році Сейм Польщі створив робочу групу з оцінки втрат, завданих країні німецьким агресором в роки Другої світової війни, яку очолив Мулярчик. 1 вересня 2022 року у Варшаві представники польської влади представили звіт про завдану Німеччиною шкоду Польщі в роки Другої світової війни.

Згідно з цим документом, Берлін мав би виплатити Варшаві за спричинені людські та матеріальні втрати під час Другої світової війни воєнних репарацій на суму понад 6,2 трлн злотих (понад 1,5 трлн дол. за курсом станом на 2021 рік).

Німецька влада заявляє, що вважає це питання для себе закритим. Тому, Польща тепер звертається до різноманітних міжнародних організацій - ЮНЕСКО, ООН тощо.

Зруйнована нацистами Варшава
Зруйнована нацистами Варшава

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.