У Польщі оголосили пам'яткою капличку 2011 року будівництва

Про це повідомляє Gazeta Wyborcza.

 

1 грудня мазовецький консерватор пам'яток (посадова особа, що відповідає за захист пам'яток на воєводському рівні) професор Якуб Левицький оголосив пам'яткою каплицю у селі Тарнів (гміна Вільга, Гавролінський повіт).

Цю каплицю збудовано на приватній земельній діялнці у 2011 році. Має висоту 12 м, довжину 9 м і ширину майже 5 м. Виглядає як літній будиночок, але має хрест. Будівля ніколи не була освячена як релігійна споруда.

Дерев'яна будівля з гонтовим дахом має одну скляна стіна за вівтарем, крізь яку відкривається вид з урвища на Віслу. 

Об'єкт спроектували архітектори Марта та Лех Ровінські зі студії "Бетон". Проєкт будівлі увійшов до п'ятірки фіналу Архітектурної премії "Політика" та серед 45 проектів, які у 2011 році були номіновані на найпрестижнішу архітектурну премію Європи імені Міса ван дер Рое.

"Це витвір минулої епохи, оскільки це один із останніх зразків дерев'яної сакральної архітектури, зведеної на польських землях протягом кількох сотень років", – стверджує мазовецький консерватор в опублікованому комюніке.

Минулого літа будівлю виставили на продаж з умовою перемістити в інше місце. У листопаді 2021 року власник помер, а майном заволоділи кредитори. Внесення до реєстру пам'яток унеможливить знесення та перенесення будівлі без згоди пам'яткоохоронця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.