Загарбники порушують принципи реставраційних робіт у Бахчисарайському палаці – Аблялімова

Під час робіт у Бахчисарайському державному історико-культурному заповіднику загарбники використовують звичайні будівельні норми, що недопустимо у разі реставрації об'єкта культурної спадщини

Як повідомляє Укрінформ, про це заявила генеральна директорка Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника у 2014 році Ельміра Аблялімова.

 

За словами Аблялімової, у випадку з Бахчисарайським палацом порушуються три принципи реставраційних робіт: науковості, обгрунтованості під час визначення реставраційного рішення і зворотності виконаних робіт.

"Тобто, такі роботи не можуть погіршувати історичну, художню, наукову цінність пам'ятки. Наші висновки підтвердили експерти Центру з питань вивчення та відновлення культурних цінностей і наголосили, що роботи, які були проведені, характерні для будівництва. Це і є головним порушенням – використання звичайних будівельних норм на об'єкті культурної спадщини, що недопустимо у випадку реставрації", - зауважила вона.

За її словами, всі роботи в заповіднику проводяться восени і взимку, і через велику кількість опадів та використання жорстких методів миття фасадів відбулося перенасичення грунтів та їх осідання. Також виникли тріщини на світському корпусі палацу, східному мінареті мечеті. Використання важкої будівельної техніки та відбійних молотків спричинили вібрації стін і численні пошкодження, що призвели до знищення автентичного вигляду деяких об'єктів комплексу. Також було пошкоджено фресковий розпис стін.

"На сьогодні так званими реставраційними роботами, що є звичайними будівельними, охоплені майже всі об'єкти комплексу, у тому числі головний корпус. Недавно ми отримали інформацію, що хочуть замінити мармурову підлогу на шестикутну керамічну плитку", - зауважила Аблялімова.

Поглиблення русла річки Чуруксул, за її словами, також здійснювалося без досліджень, у результаті було знищено частину фундаментів, облицювання набережної, опори мостів.

Вона зауважила, що балкова система, яку встановили окупанти на Ханській мечеті, почала розклеюватися і балки вирішили поєднувати сталевими хомутами. Але розрахунок додаткового навантаження і наслідків не проводили, і це створює небезпеку для будівлі.

Аблялімова наголосила, що незаконна, призначена окупантами "адміністрація" заповідника навмисне знецінює історичну пам'ятку.

"Такі дії, як проведення християнських свят на території Ханського палацу призводять до насаджування нових ідеалів, розмиття національних кордонів та поступово стирають культурну ідентичність. російська влада використовує дослідження російських істориків, які служать політичні ідеології режиму, створюють міфи для завойовницьких політичних ідей", - зауважила Аблялімова.






8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.