Українець намагався провезти через кордон старовинну шпагу

Раритетну зброю – старовинну шпагу, намагався перевезти через кордон житель Тернопільської області.

Про це у Фейсбуці повідомляє Закарпатська митниця.

 

"3 січня 2022 року, у зоні митного поста "Тиса" закарпатські митники виявили в рейсовому автобусі старовинну зброю, яку намагалися завезти в Україну в обхід декларування та без дозвільних документів.

Порушник митного законодавства – 27-річний житель Тернопільщини, який, повертаючись з Італії додому, під час проходження митних процедур "забув" задекларувати старовинний витвір військового мистецтва – шпагу", - йдеться у повідомленні.

Зброю виявили інспектори-оперативники управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Закарпатської митниці під час перевірки салону автобуса, який здійснював міжнародні перевезення.

Раритет, упакований в чорну поліетиленову плівку з написом, лежав на верхній полиці серед особистих речей інших пасажирів.

Перед проходженням митного контролю у "червоному коридорі", цей пасажир свідомо вказав у декларації виключно паспортні дані та відсутність будь-яких товарів, переміщення яких обмежено або заборонено без дозвільних документів.

У поясненні він зазначив, що перевозив шаблю на прохання малознайомої особи з Риму в Україну.

Згідно з чинним законодавством, для перевезення через кордон будь-якої зброї необхідні дозвільні документи відповідних органів, зокрема, з експертною оцінкою. У цьому випадку пасажир не мав при собі жодних дозвільних документів на старовинну шпагу.

Щодо тернополянина складено протокол про порушення митних правил.

Крім цього, митниця скерувала повідомлення до правоохоронного відомства за ознаками статті 263 Кримінального кодексу України – незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.