Діамантові браслети Марії-Антуанетти продали на аукціоні за понад $8 мільйонів

Аукціонний дім Christie`s на торгах 9 листопада продав рідкісну пару улюблених діамантових браслетів останньої королеви Франції Марії-Антуанетти за понад $8 мільйонів.

Про це повідомляє Forbes.

 

Аукціонний дім очікував отримати за пару браслетів $4 мільйони.

За словами історика Вінсента Мейлана, Марія-Антуанетта купила два трирядні діамантові браслети приблизно у 1776 році у свого особистого ювеліра Шарля Огюста Бемера за 250 тисяч ліврів, що сьогодні еквівалентно $4,6 мільйона.

Фахівець з ювелірних виробів аукціонного будинку Christieʼs Жан-Марк Люнель назвав той факт, що пара браслетів залишилася разом, "дивом".

Про походження браслетів свідчить запис у бухгалтерських книгах чоловіка Марії-Антуанетти, короля Людовіка XVI, які зберігаються в Національному архіві Франції у Парижі. У записах докладно розповідається, як Марія-Антуанетта позичила у короля кошти, щоб купити браслети.

Мати королеви, імператриця Марія Тереза Австрійська, згодом насварила її за браслети, написавши в листі 1776 року, що "новини з Парижа говорять мені, що ви щойно здійснили купівлю браслетів, у результаті ви виснажили свої фінанси".

Картини того періоду показують, що браслети були улюбленим аксесуаром королеви. Так, наприклад, на портреті шведського художника Адольфа Ульріка Вертмюллера 1785 року зображена Марія-Антуанетта саме в цих браслетах.

У 1791 році, коли Французька революція була в самому розпалі, Марія-Антуанетта була увʼязнена в палаці Тюїльрі. Вона таємно запакувала свої улюблені прикраси в деревʼяну скриню і контрабандою переправила їх до Австрії на зберігання в надії, що зможе повернути їх.

У жовтні 1793 року королеву стратили на гільйотині, а браслети пізніше повернули її дочці Марії Терезі Французькій, її єдиній дитині, яка вижила. Та передала браслети членам сімʼї, у колекції яких вони відтоді й зберігалися.

Деякі з дорогоцінних камінчиків французької корони опинилися на відкритому ринку після того, як французький уряд продав безліч предметів на аукціоні 1887 року — невдовзі після падіння Наполеона III, щоб перешкодити королівським родичам претендувати на коштовності.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.