У Польщі ідентифікували рештки солдата австро-угорської армії із Закарпаття

У Підкарпатському воєводстві на горі Манілова в Бещадах (гірський Карпатський регіон, що охоплює Польщу, Україну й Словаччину) на минулих вихідних польські та українські волонтери впорядкували військове поховання періоду Першої світової війни

Про це пише Depo.Закарпаття з посиланням на Юрія Фатулу – керівника громадської організації "Memento bellum" із Ужгорода.

 

Акція проведена польськими громадськими пошуковими організаціями "Galicija" та "Zwiadowci hystorii" при підтримці лісництва та мерії м.Балігруд.

Гору Манілова (810 метрів над рівнем моря) у березні 1915 р. штурмував і 85-й Мараморосько-Угочанський піхотний полк із Ужгорода. Він зазнав величезних втрат – 900 убитих і замерзлих. Загиблих поховали на вершині гори в братських могилах як невідомих солдатів.

У травні 2021р. польські пошуковці заклали на горі військовий цвинтар, почали ексгумації і першим знайденим, ідентифікованим і перепохованим солдатом став 22-річний рядовий Петро Драгун родом із с.Новоселиця Тячівського району Закарпатської обл. Волонтери організації "Memento bellum" поклали на могилу солдата вінок і запалили лампадку – вперше за 100 років.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.