Сейм Латвії «завернув» пом'якшення заборони на георгіївську стрічку

Перед розглядом у латвійському Сеймі в остаточному третьому читанні поправок до закону, який забороняє використання георгіївських стрічок на публічних заходах, комісія Сейму з прав людини відкинула пропозицію щодо пом'якшення заборонних норм.

Про це повідомляє Delfi.

 

До третього читання депутат Микола Кабанов (проросійська партія Saskana/Згода) подав пропозицію виключити із заборони використання георгіївської стрічки під час пам'ятних заходів у місцях військових поховань та біля пам'ятників загиблим на війні, у межах реконструкції військових подій, а також на заходах за участю іноземних дипломатів.

Вислухавши представників Міністерства закордонних справ Латвії, Служби державної безпеки, Державної поліції та інших відомств, комісія Сейму з прав людини та громадських справ ухвалила цю пропозицію відхилити.

У другому читанні ці поправки до закону були ухвалені наприкінці вересня.

Наразі закон про безпеку громадських розваг та святкових заходів забороняє використання прапорів, гербів, гімнів та символіки колишнього СРСР, його республік та нацистської Німеччини під час публічних заходів, за винятком випадків, коли мета їхнього використання не пов'язана із прославленням тоталітарних режимів чи виправданням скоєних кримінальних злочинів.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.