У Канаді знову знайшли масове поховання в колишньому інтернаті

У Канаді на території ще однієї колишньої школи-інтернату для дітей корінного населення виявили масове поховання.

Про це пише CBC News.

 

Жахливу знахідку було зроблено на острові Пенекалут неподалік Ванкувера. За інформацією видання, це понад 160 "не позначених та не задокументованих могил".

Школа-інтернат, на території якої їх виявили, працювала з 1890-х до 1970-тих років під управлінням католицької церкви. Фінансувалася вона коштом держави.

Як зазначається, наразі невідомо, чи йдеться саме про дитячі поховання.

Нагадуємо, що наприкінці травня незадокументовані останки 215 дітей виявили на території колишньої школи-інтернату для корінного населення у канадській провінції Британська Колумбія.

Школи-інтернати для представників корінних народів у Канаді управлялися державою або церквою. Дітей до них примусово забирали із сімей, насильство в таких закладах було звичайним явищем.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.