Лондон відмовився повернути в Грецію античні артефакти

Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон заявив, що античні статуї з Парфенону, не повернуть Греції. Вони залишаться у власності Британського музею.

"Уряд Великої Британії має тверду давню позицію щодо скульптур, яка полягає в тому, що вони були законно придбані лордом Елгіном згідно з відповідними законами того часу і з моменту їх придбання на законних підставах належать Британському музею", - прокоментував Джонсон питання щодо повернення артефактів, інформує The Guardian.

 
Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон

Торік міністр культури Греції Ліна Мендоні назвала лорда Елгіна "серійним грабіжником", який вивіз артефакти незаконно.

Прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс зазначив, що врешті-решт Велика Британія "програє цю битву". Додав, що афінський Акрополь належить не лише Греції, а є пам'ятником світової культурної спадщини. І якщо світ дійсно хоче побачити монумент в усій його єдності та красі, то скульптури Парфенону мають повернутися на місце.

Франція вже погодилась повернути Афінам частину фризу, який Лувр довгий час вважав одним із найкоштовніших предметів своєї колекції. В обмін Греція на деякий час передала для виставок вражаючі античні вироби і скульптури з бронзи.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.