Суд США зобовʼязав Північну Корею виплатити $2,3 млрд команді корабля USS Pueblo

Суд США зобовʼязав Північну Корею виплатити 2,3 мільярда доларів членам екіпажу військового корабля USS Pueblo, який був захоплений корейцями в 1968 році. Суд постановив, що колишня команда корабля і члени їх сімей, якщо моряк вже помер, мають право на компенсацію від Пхеньяну за «біль і страждання».

Про це повідомляє CNN.

 

Позов проти КНДР був поданий в лютому 2018 року. До суду звернулися понад сто осіб. Рішення суд виніс 16 лютого цього року. Зазвичай іноземні уряди мають імунітет від позовів в судах США, але 2016 році Конгрес зробив виняток для країн-спонсорів тероризму, що дозволило членам екіпажу USS Pueblo подати позов.

Поки не ясно, яким чином буде відшкодування збитків. Пхеньян не був представлений в цій справі і завжди стверджував, що USS Pueblo займався шпигунством. Рішення суду проте дозволяє позивачам подати заявки на виплати в США за законом про правосуддя для жертв тероризму.

На сьогодні USS Pueblo технічно перебуває в складі Військово-морських сил США, але за фактом корабель — експонат музею пропаганди в Пхеньяні.


Розвідувальний корабель USS Pueblo був захоплений 23 січня 1968 року військовими Північної Кореї в міжнародних водах. 83 члена екіпажу були взяті в полон, де провели 11 місяців. Північна Корея звільнила екіпаж 23 грудня, але корабель не віддала.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"