У Великій Британії помер 100-річний сер Том Мур, який зібрав мільйони на боротьбу з пандемією

У Великій Британії помер капітан сер Том Мур, ветеран Другої світової війни, який зібрав мільйони на боротьбу з пандемією коронавірусу. Йому було 100 років, останнім часом він хворів на коронавірус

Напередодні свого 100-річчя він пройшов 100 кіл довкола свого будинку, щоб зібрати гроші на підтримку медиків та віддячити їм. Ці кола він робив на ходунках, адже перед тим пройшов курс лікування від раку і відновлював рухливість зламаного стегна.

Столітній ювілей ветерана Королівських ВПС Томаса Мура у квітні минулого року відзначили польотом літаків над його будинком і привітанням прем'єр-міністра. Він також отримав почесне звання полковника.

А у липні капітан Том Мур отримав лицарське звання від королеви Єлизавети ІІ.

Його дочка Ханна Інграм-Мур заявила, що усі четверо дітей капітана Мура мали можливість провести час з ним і спілкуватися в останні дні, а турбота лікарів про нього була "надзвичайною".

 
PA MEDIA

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.