90-річний ветеран ОУН на Запоріжжі отримав статус учасника бойових дій

Василь Семеляк родом з Тернопільщині. Був зв’язківцем ОУН. З 1965 року мешкає у Запорізькій області

Як повідомляє Радіо Свобода, 90-річний ветеран Організації українських націоналістів Василь Семеляк, що мешкає у селищі Балабіно під Запоріжжям, 4 січня отримав посвідчення учасника бойових дій. Документ йому урочисто вручили представники запорізького відділу Міністерства в справах ветеранів та місцевого військового комісаріату. Вони також передали ветерану грамоту від голови Запорізької обласної ради.

"Десь в середині жовтня ми подали і в кінці грудня надійшли документи. Врахували всі помилки, які допустили у випадку з Мелітополем, і на цей раз все так швидко пройшло. Василю Семеляку 90 років виповнилося 29 жовтня. Був у складі похідних груп ОУН. Була збройна група ОУН. Їх накрили радянські КГБісти.

Заарештували його у 49-му році. З 50-го по 56-ий він відбував покарання у таборах у Джезказгані (Карагандинська область, нині Казахстан – ред.). Потім був реабілітований у 1992 році як жертва політичних репресій. І відповідно у 2020 визнаний учасником бойових дій за незалежність України у ХХ столітті у складі збройних підрозділів ОУН", – розповів представник Міністерства у справах ветеранів у Запорізькій області Костянтин Денисов.

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.