АНОНС: Виставка «Володимирова спадщина: Київська православна митрополія у калейдоскопі української історії XVII–XVIII ст.»

Національний музей історії України запрошує на виставку «Володимирова спадщина: Київська православна митрополія у калейдоскопі української історії XVII–XVIII ст.», яка відкривається до огляду 7 листопада 2020 року.

Про це "Історичній правді" повідомили в НМІУ.

 

Чотириста років тому, у жовтні 1620 р., у Києві на Подолі сталася важлива подія. За активної підтримки козацтва на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним, єрусалимський патріарх Теофан висвятив київським митрополитом Йова Борецького.

Ця подія мала далекосяжні наслідки та відобразилася у різних сферах. Київська митрополія, що охоплювала українські та білоруські землі, в середині XVII ст. стала чи не найпотужнішою зі східних православних церков.

Діяльність яскравого грона київських інтелектуалів сформувала власне обличчя української культури (від мови до повсякденних практик). Ангажування до церковних справ сприяло кристалізації козацької ідентичності та перетворення українського лицарства на "володарів вітчизни".

Головну увагу на виставці зосереджено на розвитку релігійної культури та конфесійного життя на українських теренах. Відвідувачі матимуть змогу побачити унікальні зразки золотарства, гаптування і малярства, стародруки й манускрипти, археологічні пам'ятки й гравюри.

Зокрема, пергаментні грамоти та хрест гетьмана Петра Сагайдачного, автограф митрополита Борецького та закладну дошку Анастасії Скоропадської, списки (копії) шанованих чудотворних ікон Братської та Почаївської Богородиць і вотивні привіски, антимінси вселенського патріарха Теофана, владик Йосифа Курцевича, Сильвестра Косова та багато іншого.


Партнери виставки: Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник та Національна бібліотека України ім. В. Вернадського.


Час: 6 листопада, п'ятниця, о 16:00


Місце: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2, м. Київ


Виставка триватиме до березня 2021 року.


Контакт: 096-2818285 (Валентина).


Організатори просять заздалегідь акредитуватися на відкриття виставки.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.