Біля Хортиці виявили унікальний артефакт козацьких часів

Представники Національного заповідника «Хортиця» презентували виявлений та піднятий гідроархелогами дерев’яний лафет гармати XVII-XVIII ст.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Артефакт був знайдений в руслі Дніпра на південь від Хортиці.

 

"Знахідка знайдена під час археологічних досліджень. Вона була на глибині близько 10 метрів. І з поверхні дна відкрилася невеличка частина – це вісь лафету і частина самої конструкції. При першому зануренні було зрозуміло, що це щось стародавнє. Думали, що це частина якогось корабля чи іншого якогось плавзасобу. Але вже на друге занурення, коли обстежував ці частини, то стало зрозуміло, що це артилерійський лафет 18–17-го століття. Та частина Дніпра входить в зону намивання піску, тому була загроза, що пам'ятка може бути втрачена, і терміново треба було проводити її дослідження, підйом", – розповів керівник відділу реставрації Національного заповідника "Хортиця", гідроархеолог Валерій Нефьодов.

Знайдений археологами гарматний лафет виготовлений із дерева і оббитий залізом. На ньому також збереглися сліди червоної фарби, яка в ті часи використовувалася для позначення артилерії. Лафет призначався для гармати, яка мала вагу близько 3 тонн і калібр 24 або 32 фунти. Така гармата стріляла на відстань до 1 кілометра.

Знайдений лафет гармати буде переміщений до реставраційного ангару Національного заповідника "Хортиця", де його будуть консервувати засобом виморожування.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.