АНОНС: Онлайн-лекція «Роль жінок в УПА»

Яким ми собі уявляємо образ українського воїна і яким він був насправді? Яку роль виконували жінки в українській армії? Як це бути жінкою на війні і в підпіллі?

Про це повідомляє спільнота "ВимкниРосійське".

 

Ми і досі часто чуємо, що війна — це не жіноча справа. Однак в Українській повстанській армії опинилися тисячі представниць прекрасної статі.

Причини їхнього рішення мали різні обставин і різне підґрунтя.

Жінки на рівні з чоловіками виконували функції військових, медиків, зв'язкових і т.д.


Про жіночу роль в УПА, в День захисника України, розповість керівниця історичного відділу спільноти "ВимкниРосійське", кандидатка історичних наук Аліна Понипаляк.


Час: 14 жовтня, середа, о 16:00


Трансляція відбудеться на сторінці "ВимкниРосійське" у Фейсбук.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.