АНОНС: Меморіальні літературні читання пам’яті Василя Стуса

Організатори читатимуть вірші Василя Стуса і тексти, йому присвячені

4 вересня 2020 року о 15.00 на Байковому кладовищі біля могили Василя Стуса та його побратимів Олекси Тихого та Юрія Литвина (ділянка 33) відбудуться меморіальні літературні читання, присвячені пам'яті Великого Українця, Поета і Громадянина, який саме цього дня далекого 1985 року відлетів за межу – впавши на тодішньому полі борні проти російського окупанта.

 

Мета акції подвійна:

- вшанування пам'яті Поета і Борця;

- висловлення солідарної підтримки відомому сучасному історикові й дослідникові життєвого шляху Василя Стуса – Вахтангові Кіпіані, якого вороги України прагнуть осудити за правду.

Запрошуються письменники, актори, громадські активісти, шанувальники творчості Василя Стуса та інші небайдужі громадяни.

Організатори просять дотримуватись соціальної дистанції та інших вимог безпеки, а у разі ознак застуди - уникнути відвідування заходу.

Модератори – Сергій Пантюк і Тетяна Шептицька.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.