В Україні майже не залишилося засекречених документів часів СРСР – Держархів

Україна є лідером серед колишніх радянських республік у розсекречуванні документів часів СРСР, а її законодавство щодо цього є одним із найліберальніших.

Про це заявив голова Державної архівної служби Анатолій Хромов на пресконференції в Укрінформі на тему: "Розсекречення Державною архівною службою України архівних документів комуністично-тоталітарного режиму 1917-1991 років".

 

"Україна визнала, що секрети СРСР не є секретами незалежної України. На відміну, наприклад, від країни-агресорки, де радянські секрети продовжують зберігати як державну таємницю сучасної Росії, ми маємо найбільш відкриту систему доступу до документів часів СРСР. Це законодавство є одним із найбільш ліберальних, що підтверджено міжнародними рейтингами", - зазначив Хромов.

 

Він нагадав, що в момент здобуття Україною незалежності в 1991 році засекречені архіви колишнього СРСР становили 50% від загальної кількості. Внаслідок системного розсекречення цих архівів у 2010 році ступінь засекреченості Національного архівного фонду залишався менш як 1%.

"У 2015 році було ухвалено комплекс декомунізаційних законів, один із яких – Закон про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років. Цей закон остаточно закріпив те, що документи визначених органів є абсолютно відкритими, закон говорить, що радянські грифи обмеження не є тотожними українським грифам секретності", - нагадав керівник Держархівслужби.

Водночас, за словами Хромова, й досі в українських архівах знаходять документи комуністичної доби під грифом "секретно".

"Після того, як ми проводили певні зміни в структурі державної архівної служби – несподівано виявили, що в державному режимно-секретному органі архівної служби продовжують зберігатися документи часів СРСР як начебто державна таємниця України. Була створена комісія, рішенням якої розсекречено майже 200 документів і видань", - розповів він.

На думку Хромова, при цьому не менш важливим є фізичний та інтелектуальний доступ до розсекречених архівів, над чим нині має працювати архівна служба.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.