На Сумщині горів монастир із усипальницею гетьмана Скоропадського. ФОТО. ВІДЕО

Горіла будівля, в якій знаходиться місце усипальниці гетьмана Війська Запорозького Івана Скоропадського.

На Сумщині, ввечері 21 квітня, сталася пожежа на території Гамаліївського жіночого монастиря, повідомляє УНІАН.

 

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив депутат Глухівської міської ради Євген Скрипник. "Горить Гамаліївський монастир... Шосткінського району", – написав депутат.

Він також оприлюднив фото з місця події, на якому видно сильний вогонь на даху двоповерхової будівлі. Поруч стоять кілька пожежних машин.

Як повідомив Скрипник кореспонденту УНІАН, горить будівля, в якій знаходяться келії – окремі кімнати черниць у монастирі, а також трапезна і місце усипальниці українського військового, політичного і державного діяча, гетьмана Війська Запорозького Івана Скоропадського (1646 р. – 14 липня 1722 р.) та інших членів цього козацького роду.

 

За інформацією прес-служби управління ДСНС у Сумській області, інформація про пожежу в монастирі надійшла на спецлінію "101" о 19.06. На місце події були направлені 10 одиниць техніки із Шосткинського, Кролевецького, Ямпільського та Глухівського районів. Локалізувати вогонь вдалося о 20.36.

Співробітники ДСНС приступили до розбирання обгорілих конструкцій, щоб виявити прихований вогонь. За попередніми даними, травмованих і загиблих немає.

 

ДОВІДКА. Гамаліївський монастир заснований на почтаку XVIII століття. У 1956 році його було оголошено пам'яткою архітектури республіканського значення, але в 1962 р. Сумський облвиконком передав колишню обитель Міністерству внутрішніх справ, яке переобладнало її під виробничо-виховну установу суворого режиму утримання засуджених.

За часів незалежності України тут розташовувалась Шосткинська виправно-трудова колонія №66, де відбували покарання засуджені уперше за тяжкі злочини.

У лютому 2010 р. президент України Віктор Ющенко видав указ про вивільнення території монастиря від виправно-трудової колонії. Навесні 2011 р. Шосткінська виправна колонія №66 урочисто передала церкву Священномученика Харалампія Конотопській єпархії Української Православної Церкви.

Кілька років тому колонію закрили у зв'язку з реорганізацією пенітенціарної служби.

У червні 2019 р. в монастирі заснували Державний заповідник "Державотворці Сіверщини". Під підлогою монастиря, що вже вкрита сучасною плиткою, знаходяться сім поховань роду Скоропадських, у тому числі і Петра – батька останнього гетьмана України Павла Скоропадського, який у 1918 р. узяв владу та проголосив Україну гетьманською державою. Від поховань роду Скоропадських вціліло лише три надгробки. Куди зникли решта поховальних плит і чи є там досі труни з тілами, ніхто наразі не знає.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.