ЦДВР оголосив конкурс студентських наукових робіт про український визвольний рух

Центр досліджень визвольного руху, історичний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка та Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» оголошують старт конкурсу студентських наукових робіт «Український визвольний рух 1920—1950-х років».

Про це "Історичній правді" повідомили в Центрі.

 

Мета конкурсу — сприяти студентським науковим дослідженням з тематики українського визвольного руху. Для переможців обіцяють премії: за найкращу роботу — 5000 грн, а також дві заохочувальні винагороди за друге і третє місце відповідно — 3000 і 2000 грн. Також організатори підготують подарункові комплекти наукових видань з тематики.


На конкурс можуть подаватися заявки з таких напрямів:

• повстанський рух на Наддніпрянщині у 1920-х роках — цілком доречними будуть як студії, присвячені окремим повстанням чи отаманам, так і дослідження, що охоплюють певний регіон;

• селянський опір колективізації;

• ідеологія та програми українського націоналізму в 1920—1950-х роках — автори можуть пропонувати теми, пов'язані як із певними аспектами ідеології (наприклад, "Геополітичні ідеї на шпальтах "Розбудови нації"" чи "Соціальні функції держави в роботах публіцистів ОУН другої половини 1940 — початку 1950-х рр."), так і з її творцями (наприклад "Діяльність М. Сціборського в Парижі", "Діяльність Я. Моралевича в США");

• чільні постаті ОУН та УПА в 1920—1950-х рр. (організатори зацікавлені у дослідженнях, присвячених особам або аспектам діяльності лідерів ОУН та УПА, які не ставали предметом розгляду дослідників раніше);

• діяльність окремих структурних одиниць ОУН і УПА в певний період (наприклад, "Діяльність ОУН на Черкащині 1941—1943 рр.");

• повсякденне життя підпільників та повстанців у 1920—1950-х рр. (цілком прийнятними будуть теми, пов'язані із заняттями повстанців у таборі чи системою забезпечення харчами тощо, особливостями проживання у криївках тощо).


Водночас організатори зазначають, що тематика заявки цілком може виходити поза заявлені межі, якщо надано відповідне обґрунтування. Цікавлять оригінальні роботи, що спираються на аналіз наявної історіографії та джерельної бази.


Для участі у конкурсі потрібно до 1 жовтня 2020 року подати електронний пакет документів:

1) заявку (заповнюється онлайн),

2) конкурсну роботу у вигляді наукової статті. Вимоги за посиланням,

3) власне фото у форматі jpeg,

4) ілюстрації до статті у форматі jpeg (якщо такі є),

5) підписи до ілюстрацій (при їх наявності) у форматі Word на адресу konkurs@cdvr.org.ua


Робота має бути виконана українською мовою. Матеріали, які надійдуть пізніше 1 жовтня 2020 року або не відповідатимуть вимогам, до розгляду не приймаються.

Учасники мають право представити на Конкурс лише одну дослідницьку роботу, за умови, що ця робота подається на участь у даному Конкурсі вперше, не подана на інші конкурси та не була раніше опублікована.

 


Конкурсна комісія 2020 року:

• д.і.н. Іван Патриляк, професор, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

• PhD Олеся Ісаюк, наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького";

• к.і.н. Олег Репан, доцент кафедри історії Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара, представник Інституту суспільних досліджень;

• к.і.н. Олександр Іщук, завідувач відділу історії України у ХХ ст. Національного музею історії України;

Андрій Когут, директор Галузевого державного архіву Служби Безпеки України;

Сергій Рябенко, юрист, член Центру досліджень визвольного руху, співавтор т.зв. "декомунізаційного пакету" законів.


Конкурс наукових робіт з українського визвольного руху проводиться Центром досліджень визвольного руху з 2012 року. У разі додаткових питань можна звертатися до координатора конкурсу Дениса Пасічника +38 091 600 99 54 або написати на скриньку konkurs@cdvr.org.ua


Нагадуємо, що більше 25 000 документів доступні онлайн для дослідників на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху. Е-архів — це сервіс відкритого доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття.

 

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.