На Львівщині відкриють Меморіал "Героям Вовчухівської офензиви". ФОТО

У с. Вовчухи Городоцького району, що на Львівщині 26 лютого о 12:00 відбудеться урочисте відкриття та освячення Меморіалу «Героям Вовчухівської офензиви».

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті Святослав Шеремета.

 
Фото: Святослава Шеремети

"Запрошуємо на урочисте відкриття та освячення Меморіалу "Героям Вовчухівської офензиви" 26 лютого 2020 року о 12.00 с. Вовчухи Городоцького району. Пам'ятаємо дні нашої визвольної боротьби !Увічнимо пам'ять Героїв!", - сказано у повідомленні.

Святослав Шеремета нагадав, що Вочухівська офензива – це наступальна операція Галицької Армії в 17 лютого –18 березня 1919 року під час польсько-української війни 1918-1919 років.

 
Фото: Святослава Шеремети

В ході Вовчухівської офензиви воїни Галицької Армії перерізали залізничне сполучення між Львовом та Перемишлем в районі Вовчух, повністю оточили та взяли в облогу Львів. Як мінімум двічі в ході Вовчухівської офензиви українці могли звільнити Львів.

Начальний командувач Галицької Армії генерал –полковник Михайло Омелянович-Павленко писав:

"…Львів повністю взятий в кільце та обложений. Всі потуги поляків поблизу Вовчух закінчились безрезультатно. Питання здачі Львова визначається наявністю в місті харчових запасів".

 
Фото: Святослава Шеремети

Але втрутилась Антанта, а члени місії Бартелімі підступно провезли до Львова не тільки харчові запаси, але і набої та зброю. Як тільки ініціатива переходила до воїнів Галицької Армії, втручались міжнародні чинники та заставляли українців йти на припинення бойових дій та перемир'я. В цей час польські війська отримували перепочинок та підкріплення.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.