Презентували книгу про участь Миколаєва у подіях Кримської війни. ВІДЕО

У Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася презентація книги трьох авторів про участь Миколаєва у подіях Кримської війни у 1853 – 1856 роках.

Про це повідомляє Суспільне.UA

 

Робота над книгою "Миколаїв у Східній (Кримській) війні 1853-1856 років" тривала три роки. Співавтор, історик Євген Горбуров, каже: "Мета наукового видання: показати правдиві факти Східної війни".

"Так вийшло, що всі лаври цієї війни, не дивлячись на те, що вона була програна в Російській імперії, дісталися місту Севастополь, і незаслужено наше з вами славне місто Святого Миколая, місто Миколаїв, воно було обійдене істориками, дослідниками, як вітчизняними, так і зарубіжними.

Ми спробували в нашій книзі відновити справедливість і надати статус незвичайного міста, яке брало участь у цій війні. Хоча в Миколаєві не прозвучало жодного бойового пострілу, але те, що лягло на плечі містян, те, що лягло на плечі міської влади, військових командирів, заслуговує дуже пильної і шанобливої уваги" - каже Євген Горбуров.

Для написання книги автори використовували матеріали з Державного архіву області. У книзі 313 документів, що об'єднують події Кримської війни та Миколаїв. Вони систематизовані та об'єднані у 12 тематичних розділів.

Співавторка книги Лариса Левченко каже: "Це документи, які зберігаються виключно в Державному архіві Миколаївської області , вони датуються серединою ХІХ століття і авторами їх, скажімо так. Справжніми авторами є ті люди, які їх складали ще понад 150 років тому.

Тому ми вже є такі собі автори-укладачі. Але в чому цінність такої роботи? Така робота стає основою для подальших наукових досліджень, тому що немає джерел – немає історії".

Співавторка книги Катерина Беляєва родом із Миколаєва, зараз проживає в Росії. У книзі використала документальні свідчення подій з архівів Москви та Санкт-Петербургу.

Співавторка книги Катерина Беляєва каже: "Саме за станом миколаївських госпіталів, що тут відбувалося. Два військових медики з Санкт-Петербургу були в цей час сюди спрямовані.

У них є дуже хороший опис самого міста, що тут було, яким був стан військових госпіталів, де розташовувалися. Ось цю інформацію вдалося дістати нам, вона присутня в нашому виданні".

Книга російсько-англійська. Вийшла накладом 1000 примірників у видавництві "Іліон".

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.