В'ятровича проводжали квітами та оплесками

Акція, на якій люди дякували вже колишньому голові Українського інституту національної пам'яті Володимиру В'ятровичу, відбулася у Києві 18 вересня ввечері

До будівлі УІНП на вулиці Липській прийшли близько 150 людей. В'ятровичу аплодували, дякували та подарували букет квітів.

Екс-очільник Інституту поспілкувався зі ЗМІ та однодумцями.

 
історична правда

За словами В'ятровича, він продовжить займаися своєю справою - просто в іншому форматі.

"Я нікуди не зникаю і всім тим, хто сьогодні святкує "кінець Українського інституту національної пам'яті", відповім словами Арії Старк: not today", - додав він.

Колишній посадовець наголосив, що сподівається на продовження того ж курсу в роботі УІНП вже за нового керівництва, і підкреслив: прем'єр-міністр Олексій Гончарук запевнив його у цьому ж.

На питання журналістів щодо можливого зв'язку свого звільнення та нещодавньої зустрічі президентів України та Польщі В'ятрович відповів, що такого зв'язку не бачить - принаймні в публічній площині на це нічого не вказувало.

Нагадаємо, що 18 вересня стало відомо, що Кабінет міністрів звільнив очільника Українського інституту національної пам'яті. На цій посаді Володимир В'ятрович перебував із 2014 року. Прем'єр-міністр Олексій Гончарук публічно подякував йому за роботу.

Довідка. Арія Старк - персонаж серії фентезійних романів "Пісня Льоду й Полум'я" та серіалу "Гра престолів".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.