АНОНС: Відкриття “Музею” виборчого трешу від ЧЕСНО

У “Музеї” виборчого трешу будуть представлені одні з найбільш вражаючих та дещо абсурдних прикладів “гречкосійства” кандидатів під час виборів різних років, зібраних Рухом ЧЕСНО, партнерами та читачами.

Про це «Історичній правді» повідомили в НМІУ.

 

Мета “Музею” виборчого трешу — нагадати українцям, що ганебне явище “гречкосійства” не має толеруватися у свідомому суспільстві, адже призводить лише до змагання “гаманців”, а не досвіду та програм політиків.

“Гречкосійством” Рух ЧЕСНО називає спроби політиків вплинути на волевиявлення виборців самостійно чи через допоміжних суб’єктів шляхом роздавання подарунків, надання послуг або інших матеріальних чи нематеріальних активів.

У відкритті виставки візьмуть участь:

Віта Думанська — координаторка Руху ЧЕСНО (ГО “Центр UA”)

Дарина Рогачук — журналістка проекту “Вибори-вибори” (ГО “Центр UA” та Українська правда)

Тетяна Сосновська — генеральна директорка Національного музею історії України

«“Музей” має освітній характер, не несе жодної агітаційної мети та покликаний продемонструвати виборцям, чому “гречкосійство” — ганебне явище української політики.

Ані Рух ЧЕСНО, ані Національний музей історії України не виступають за чи проти будь-якого політика чи політичної партії. У музеї буде дотримано баланс експонатів від різних політичних сил» - заявляють організатори.

Куратор виставки – Роман Гондз, науковий співробітник відділу історії незалежної України.

Час: 5 липня, п’ятниця, 11:00

Місце: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2, м. Київ

Експозиція буде відкрита щодня до 10 серпня (у будні з 10:00 до 18:00 та вихідні з 11:00 до 19:00) за винятком 20 та 21 липня (дня тиші та дня парламентських виборів).

Вхід на експозицію 5 липня та 6 липня — безкоштовний, у решту днів — за вартістю стандартного квитка Національного музею історії України для огляду одного поверху.

Контакт: Юлія – 0509979360 (Рух ЧЕСНО), Валентина – 0962818285 (НМІУ).

Для участі потрібно зареєструватись тут.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.