70%. Стільки людей люблять Сталіна в Росії і ненавидять Україні

Переважна більшість громадян України вважає Йосипа Сталіна жорстоким тираном, відповідальним за масові вбивства мільйонів невинних людей. Українці ані хотіли б жити за Сталіна, ані вважають, що Україні потрібен керівник такого типу. У Росії - діаметрально протилежне ставлення.

Серед українців уцілому переважає негативне ставлення до Сталіна. 40% респондентів ставиться до нього з ворожістю, страхом чи ненавистю, ще 25% байдужі до цієї особистості, а в 16% він викликає повагу, симпатію чи захоплення.

Такі дані соціологічного опитування Київського міжнародного інституту соціології, цитує "Дзеркало тижня".

"Мудрим керівником" вважають Сталіна 31% населення, а 47% з цим не згодні. При цьому 72% погоджуються з тим, що "Сталiн - жорстокий, нелюдський тиран, винний у знищенні мільйонів безневинних людей".

61% населення зазначив, що не вважає, що "наш народ ніколи не зможе обійтися без керівника такого типу, як Сталін, що прийде і наведе порядок". Три чверті опитаних вказали, що не хотіли б жити та працювати за такого керівника країни, як Сталін.

Позитивне ставлення до Сталіна знизилося у 2016 році (порівняно з 2012-м), і цей спад характерний для 2018-2019 років. Емоційний спектр у ставленні українців до Сталіна тяжіє до негативного полюсу – 40% респондентів визначили своє ставлення до нього як "страх", чи "ворожість, роздратування", або "відраза, ненависть". Натомість найбільше повагу до радянського диктатора виявляють представники старшого покоління, зокрема серед респондентів 70 років і старше таких близько 20%.

Щодо твердження про те, що "Сталін був великим вождем", то серед населення думки розділилися: відносна більшість (38%) не згодні з таким судженням, 29% не можуть визначитись, а чверть опитаних згодні з цим твердженням.

 

72% українців згодні, що Сталін був "жорстоким, нелюдським тираном". Щодо територіального розподілу підтримки цієї тези, то в західному та східному регіонах так вважають 80%. Позитивнішим ставленням до Сталіна суттєво вирізняється Південний регіон: 23% респондентів цього регіону висловили позитивні емоції щодо Сталіна, 28% - негативні (тоді як в інших регіонах негативні емоції висловлювали 40-50% респондентів). І якщо на Півдні з відразою, ненавистю ставляться до Сталіна лише 6%, то на Заході – близько 28%.

Картина зі ставленням до Сталіна в Україні різко констрастує з російськими реаліями. Якщо зараз серед українців позитивно ставляться до Сталіна лише 16%, то серед росіян – половина 52% громадян, а 70% взагалі вважають, що він відіграв позитивну роль в історії їхньої країни. При цьому частки респондентів, налаштованих до вождя нейтрально, практично ідентичні в обох країнах.
Всеукраїнське опитування громадської думки Київський міжнародний інститут соціології проводив з 24 травня по 7 червня. Методом особистого інтерв'ю опитано 2021 респондента в 110 населених пунктах усіх областей України. Статистична похибка вибірки не перевищує: 3,3% для показників близьких до 50%, 2,8% — для показників близьких до 25%, 2,0% — для показників близьких до 10%, 1,4% — для показників близьких до 5%

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.