АНОНС: Лекція «Версальський початок імперського кінця»

Після завершення Першої світової війни у 1918 році розпочалася корозія світового колоніального устрою. Версальско-Вашингтонську систему 1919 року як початковий етап деколонізації та докорінних змін у європейських імперіях пропонує обговорити історик Єгор Брайлян.

Після завершення Першої світової війни у 1918 році почалася розробка нового світоустрою, який отримав назву Версальсько-Вашингтонської системи.

Помітним у цих процесах залишався колоніальний фактор. Адже тоді значну частину світу складали імперії, і перші повоєнні роки відзначилися активізацією національно-визвольних рухів народів Азії та Африки. Навесні 1919 року відбулися суспільно-політичні заворушення в Єгипті, Індії, Китаї, Кореї.

 

У Європі за лічені місяці на уламках Австро-Угорщини, Османської та Російської імперії виникли національні держави. Через два десятки років східноєвропейські чвари стануть однією з передумов вже нової світової війни. А 1919 рік став часом створення якісно нових засад ведення зовнішньої політики, заснованих на ідейних постулатах американського президента Вудро Вільсона.

Нові принципи, серед яких право націй на самовизначення та заборона таємних домовленостей заклали основи сучасного міжнародного права. Зусиллями держав Антанти було створено міжнародну організацію, яка мала зупинити подальшу військову загрозу - Лігу Націй.

Проведення Паризької мирної конференції та підписання Версальського мирного договору супроводжувалися прагненням колоніальних народів отримати представництво на міжнародній арені. Розпочалася корозія світової колоніальної системи, заснованої на вищості європейців над східними суспільствами.

Враховуючи 100-річчя від тогочасних подій, розгляд Версалю 1919 року як початкового етапу деколонізації та докорінних змін у європейських імперіях є актуальною темою для публічного обговорення.

Про події столітньої давнини розповість на лекції історик, редактор блогу Toynbee Prize Foundation Єгор Брайлян.

15 червня, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України (Київ, вул.Володимирська, 2, 4 поверх).

Організатор: проект "LIKБЕЗ. Уроки історії".

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.