В Естонії створять міжнародний музей пам’яті жертв комунізму

Міністр юстиції і представник Riigi Kinnisvara AS підписали договір про створення міжнародного меморіального музею пам'яті жертв комунізму в Батарейній морській фортеці.

Про це йдеться у повідомленні на сайті rus.err.ee.

 Батарейна тюрьма

Фото: Сійм Ливі/ERR

"Міжнародний меморіальний музей пам'яті жертв комунізму стане першим в світі комплексним музеєм злочинів комуністичних режимів. Він внесе значний вклад в галузеві дослідження та освітню роботу на світовому рівні і буде гарантувати, що майбутні покоління не забудуть минуле.

Центр об'єднає дослідницькй центр, музей та відділ міжнародної інформації ", - сказав міністр юстиції Урмас Рейнсалу.

"Музей буде нести послання, що зло комуністичних злочинів не може повторитися в нашому суспільстві", - підкреслив Рейнсалу.

Рішення створити музей комуністичних злочинів в Батарейній морській фортеці було прийнято в ході міжнародного конкурсу дизайнерів, в якому перемогла робота японського архітектора Ендо Шухея "Червона ерозія". Роботу центру координуватиме Естонський інститут історичної пам'яті.

Площа музею буде близько 5000 квадратних метрів, він розміститься в східній частині Батарейної в’язниці, де збереглися справжні тюремні камери, кімнати для розстрілів, коридори, тюремна арка з проходами для ув'язнених і т. д.

Читайте також:

В Естонії відкрили меморіал жертвам комунізму за 6 млн євро. ФОТО

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"