Стартував інформаційний марафон про громадянський спротив окупації Донбасу

5 березня розпочався інформаційний марафон, під час якого свої історії розповідають свідки, які чинили спротив окупації навесні 2014 року і стали героями українського Донбасу.

Про це повідомляє Український інститут національної пам’яті.

 

Саме 5 березня 2014 року у Донецьку відбувся один із перших мирних мітингів за єдину Україну: "10000 сміливих за 45 мільйонів єдиних". Протягом весни 2014 року на Донбасі відбулося ще багато мітингів, однак 5-го березня він був найчисельнішим і, на жаль, останнім мирним.

Вже 13-го березня 2014 р. було вбито громадського активіста, учасника "Революції Гідності" Дмитра Чернявського.

"Російська пропаганда зараз активно поширює міф, що окупація Криму, окупація Донецької і Луганської областей відбувалася без жодного спротиву, тому що населення цих регіонів прагнуло возз’єднатися з Росією, бо є частиною "русского міра".

Очевидно, що цей міф небезпечний, бо служить виправданням російської агресії перед росіянами, українцями і перед цілим світом", - пояснив Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

 Фото: УІНП

Він також додав, що Інститут зібрав свідчення людей, які постраждали від російської агресії в Криму. Ці історії послугували матеріалом для книги "Люди сірої зони. Свідки російської анексії Криму", яка була видана українською та завдяки Міністерству інформаційної політики і англійською мовами.

Голова висловив переконання, що ця книга стане не лише історичним матеріалом, адже свідчення незабаром можна буде використати в міжнародних трибуналах, щоб засудити Росію за воєнні злочини на території України.

"Переконаний, що таку саму роботу ми маємо провести спільно з вихідцями з Донбасу стосовно громадянського спротиву, який мав місце на Донбасі", - сказав Володимир В’ятрович.

Інформаційний марафон про громадянський спротив Донбасу російській окупації складається з 10 документальних відеороликів спогадів та роздумів учасників подій весни 2014 року в Донецьку.

В них зафільмовано той потужний сміливий громадянський спротив, який чинили місцеві активісти – донеччани. Вже за декілька місяців ця мирна боротьба переросла в чисельні проукраїнські мітинги та акції громадянського спротиву, релігійний та культурний спротив, формування волонтерського, партизанського рухів та руху добровольців.

 

Також в рамках медіа марафону 13 червня 2019 року презентують повнометражну документальну стрічку "Маріуполь – український форпост".

Вона розповідатиме про події весни і початку літа 2014 року в Маріуполі. Фінальна точка цього фільму – перше успішне звільнення міста в історії цієї війни 13 червня 2014 року.

 

Відеороботи "Громадянський спротив Донбасу" розповідають про видатні, але часто маловідомі події як для сучасної історії Донеччини та Луганщини, так і всієї сучасної української історії.

Переглянути відеоролики можна за посиланням.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.