Держкіно виділило понад 2 млн грн на документальний фільм про Норильське повстання

Державне агентство України з питань кіно виділило понад 2 мільйони гривень на фінансування документального фільму «У-777. Перемога над смертю» про повстання політв'язнів у Норильську.

Про це повідомляє Громадське.

 Жінки-політв'язні на роботі в копальнях

"У-777. Перемога над смертю" — документальний кінопроект, що став переможцем Десятого конкурсного відбору Держкіно. Головний героєм фільму стане колишній політв'язень, виходець із Західної України Євгеній Грицяк, який був керівником повстання в Норильських таборах у 1953 році.

"Якщо спробувати прямо переказати події тих днів, то вийде історія про героя, який без страху і сумнівів жертвує собою в ім'я інших. Але це не так. Повстання здійснюють не люди без страху і сумнівів, а люди, які дуже бояться втратити власну гідність.

Це фільм про низку сумнівів, страхів, компромісів, зрад, спілок і чвар, про нескінченний відчай і величезну надію однієї людину, одного народу, однієї країни", – зазначила авторка сценарію Олена Моренцова-Шулик.

Режисер стрічки — Ігор Висневський, Продюсером став Сергій Баранов.

Реліз фільму в Україні заплановано на осінь 2019 року.

Довідка. Повстання політичних в’язнів Норильського концтабору тривало 61 день — з 26 травня по 4 серпня 1953 року. Воно було найпершим і наймасовішим повстанням в історії ГУЛАГу після смерті Сталіна. Ключову роль у Норильському повстанні відіграли українці, зокрема колишні бійці УПА.

Читайте також:

Держкіно прозвітувало про готовність фільму "Крути 1918"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.