АНОНС: У Києві пройдуть лекції «Слідами Інгігерд»

Інгігерд була «... мудріша за всіх жінок і гарна собою. Конунг так сильно любив її, що майже нічого не міг зробити помимо її волі», її називали «найвидатнішою з жінок».

Лекція відбудеться в рамках фестивалю "Княжа родина / Regio genus" у Національному заповіднику "Софія Київська".

 

Відомостей про шведську царівну і дружину великого князя Ярослава Мудрого Інгігерд маємо небагато. Давньоруські літописи повідомляють лише про будівництво храму в Києві на честь її небесної покровительки святої Ірини та дату смерті княгині. Більше даних знаходимо у скандинавських сагах, але що там є правдою, а що вигадкою?

На лекції спробують відтворити соціальне середовище і найближче оточення видатної жінки. Чи сприйняла Інгігерд Русь-Україну як свою нову батьківщину? І, нарешті, чи вона була похована в Софії Київській?

Час: 8 вересня, субота, 15.00 та 9 вересня, неділя, 13.00.

Місце: Національний заповідник "Софія Київська" (виставкові зали "Хлібні"), вул. Володимирська, 24.

Лектор: Тамара Рясна, завідувач сектору науково-методичної роботи Національного заповідника "Софія Київська".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.