АНОНС: У колишньому будинку НКВД в Києві відкриють виставку про Великий терор у Білорусі

У Києві відкриється документально-мистецька виставка про "Великий терор" в Білорусі "Правда про Куропати. Факти, документи, свідчення". Це відбудеться в колишньому приміщенні Київського обласного управління НКВД, що на Липках.

Про це "Історичній правді" повідомили в Українському інституті національної пам'яті. 

Виставка складається із 17 банерів, в яких йдеться про трагедію білоруського народу – поховання в Куропатах, що біля Мінська. 

 

Правда про Куропати відкрилася в 1988 році. Археолог Зенон Позняк та інженер Євген Шмигальов зібрали факти, спогади свідків і надрукували статтю "Куропати — дорога смерті". У ній було доведено, що в лісовому урочищі площею більш як 26 гектарів на північно-східній околиці Мінська в 30-ті роки совєцькі органи безпеки розстріли сотні тисяч мирних людей.

Сліди злочинів ховали. Через урочище проклали магістральний газопровід високого тиску, побудували, а потім розширили Мінську кільцеву автодорогу, в лісовому масиві розкопали і, очевидно, ексгумували багато з виявлених на сьогодні поховань.

Тільки через п’ять років після відкриття Куропат держава під тиском громадськості надала їм статус історично-культурної пам’ятки міжнародного значення. І тільки через 16 років затвердила межі зон охорони. Однак ці межі неухильно скорочуються через ставлення влади до пам’ятки.

Куропати взагалі не згадуються у шкільних підручниках історії Білорусі, хоча це національна трагедія, відома всьому цивілізованому світу. В урочищі зафіксовано десятки випадків вандалізму, однак правоохоронні органи жодного разу не затримали злочинців.

А коли у 2008 році це здійснили громадські активісти, злочинці залишилися непокараними. У 1989 році білоруський уряд прийняв постанову про зведення в Куропатах пам’ятника, але постанова не виконана і до сьогодні. 

Люди самі вшановували в Куропатах пам’ять жертв НКВД, в тому числі своїх дідів і батьків, місце поховання яких невідоме. Білоруська громада не раз зупиняла намагання забудовників та влади знищити пам’ять про трагедію та домоглася включення в охоронну зону Куропат "Дороги смерті", якою в 1930-і роки людей везли в "чорних воронках" на розстріл.

В урочищі стоять сотні хрестів, поставлених людьми з усієї Білорусі. Меморіальний камінь в Куропатах поставили білоруські євреї, є хрест пам’яті від поляків, стоїть пам’ятник від американського народу — меморіальна лава, яку передав президент США Білл Клінтон.

Учасники відкриття:

Володимир В’ятрович – історик, Голова Українського інституту національної пам’яті.

Марат Горевой – журналіст, співавтор виставки.

Вацлав Арешка – культуролог, громадський діяч, співавтор виставки.

Генадь Драздов – експерт, громадський діяч, співавтор виставки.

18 травня,13.00

Місце: Київ, вул. Липська, 16 (Біла зала)

Організатори: Громадянська ініціатива "Експерти в оборону Куропат", Український інститут національної пам’яті.

Вхід вільний.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.