У Запорізькій області пройде «українська весна»

До 100-річчя звільнення міста Запоріжжя та території сучасної Запорізької області від більшовиків у квітні 1918 року обласна влада разом із активними громадянами готуються вшанувати пам’ять національного спротиву.

Про це інформує Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю ОДА.

 

Упродовж 16-20 квітня 1918 року від окупантів було очищено Олександрівськ (сучасне Запоріжжя – ІП), Мелітополь, Бердянськ та встановлено українську владу в Гуляйполі. За радянських часів на подібні теми було накладено табу, лише останнім часом завдяки науковій діяльності Федора Турченка, Володимира Бондаренка, Юрія Щура населення області може дізнатись про "українську весну" на Запоріжжі.

Пам’ять героїв національної боротьби вже вшановують в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах області. Там проводять тематичні інформаційні години, уроки пам’яті, урочисті лінійки.

Школярам розповідають про перебіг національно-визвольних подій, уроки та причини поразки Української революції, життя і бойовий шлях полковника Петра Болбочана, Олександра Вишнівського, Марка Безручка, командирів селянської армії Нестора Махна.

Велика увага приділяється знаковим місцям революційних подій.

Приміром, 16 квітня відкриють меморіальну дошку Українським січовим стрільцям на залізничному вокзалі "Запоріжжя-1". А вже наступного дня з’явиться інформаційна дошка на честь учасників вільнокозацького руху на будинку по вул. Поштова, 73. 100 років тому тут працювала міська електростанція, за контроль над якою тривали жорстокі бої між українськими загонами та червоними окупантами.

18 квітня на згадку про волонтерів Олександрівська, які годували, одягали та озброювали воїнів Другої самокатної сотні Запорізького корпусу армії УНР, встановлять пам’ятну дошку на поліклініці військового шпиталю по вул. Військкоматська, 3.

До кінця весни на честь 100-річчя Кримського походу Петра Болбочана встановлять пам’ятну дошку на станції "Мелітополь". До слова, після звільнення міста комендантом вокзалу призначили Бориса Дивідіва, у майбутньому відомого українського письменника Бориса Антоненка–Давидовича.

Також меморіальні та інформаційні дошки пов’язані із подіями 100-літньої давності встановлять у с. Біленьке та с. Лисогірка Запорізького району, с. Приморське Василівського району .

До святкувань долучиться колектив Національного заповідника "Хортиця" та представники громадських організацій, що започаткують дубову алею і встановлять хрест на честь захисників України початку минулого століття.

Нагадуємо, що днями у Прилуках відкрили меморіальну дошку Андрію Лівицькому.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.