Спецпроект

Громадські середовища України й Польщі виступили за повернення політики діалогу між державами

Громадські й культурні діячі з Польщі та України заявили свій протест проти ескалації конфронтаційної політики між двома державами. Серед підписантів – і редактори "Історичної правди".

Відповідне звенення під назвою "Разом будувати Європу ХХІ століття" опублікував сайт "Збруч".

Підписанти переконані, що "ця політика нищить зусилля й доробок кількох поколінь поляків та українців, які привели до діалогу, співпраці та дружби між нами".

На їх думку, попри трагічне сплетіння історії українців та поляків у минулих століттях і криваві конфлікти ХХ століття, розділити назавжди українців і поляків не вдалося. Після 1989 і 1991 років "неможливе стало можливим",

"..гасло "Нема вільної Польщі без вільної України і вільної України без вільної Польщі" набуває нового значення: воно означає нашу відповідальність за майбутнє наших країн і всієї Європи – зокрема, за подолання трагічного історичного спадку", – йдеться у зверненні.

Українцям і полякам, твердять підписанти, вдалося утвердити нове партнерство, тому що наші країни розпочали діалог, що будується на основі стандартів, прийнятих у Західній Європі після 1945 року. "Тобто ми шукали те, що зближує і єднає народи, а не те, що ділить їх; шукали виходу з історичної пастки шляхом далекої від політизації праці істориків та освіти", – говориться у зверненні.  

"У стосунках між Польщею та Україною ми хочемо повернення політики, що спирається на справжній діалог, а не на диктат однієї зі сторін. Хочемо політики, яка звернена до сьогодення і до майбутнього! Будьмо свідомі тієї відповідальності, що лежить на наших плечах, і того шансу, який стоїть перед нами!", – звертаютсья автори документа до українців, поляків, а передусім, до політиків,  оскільки, на їхню думку, саме вони несуть остаточну відповідальність за відносини між нашими країнами.

Автори переконані, що конфронтації між українцями і поляками часто інспіровані Росією і обов'язково призводять до спільної поразки наших країн. Відповідно, протидіяти національним егоїзмам і російському імперіалізмові легше разом.

Підписи з України:

Юрій Андрухович, перекладач Бруно Шульца

Євген Бистрицький, професор, Інститут філософії НАН Украіни  

Тарас Возняк, політолог, редактор незалежного культурологічного часопису "Ї"

Микола Горбаль, дисидент, громадський активіст 

Євген Глібовицький, засновник, експертна компанія pro.mova

Ярослав Грицак, історик, професор Українського католицького університету

Вл. Борис Ґудзяк, правлячий єпископ єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії, президент Українського католицького університету

Орест Друль, редактор, інтернет-видання Zbruč

Євген Захаров, правозахисник, член Ініціативної групи "Перше грудня"

Олександр Зінченко, історик, публіцист

Йосип Зісельс, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад Украіни, член Ініціативної групи "Перше грудня"

Вахтанг Кіпіані, журналіст, головний редактор проекту "Історична правда"

Георгій Коваленко, протоієрей, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості

Данило Лубківський, заступник Міністра закордонних справ України (2014), громадський діяч

Ростислав Лужецький, художник, видавець

Андрій Любка, літератор

Юрій Макаров, член правління Національної суспільної телерадіокомпанії

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету, член Ініціативної групи "Перше грудня"

Віталій Нахманович, історик, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування памʼяті жертв Бабиного Яру

Віталій Портников, журналіст, співголова Українсько-Польського форуму партнерства

Тарас Прохасько, письменник

Олег Репецький, генеральний директор підприємства "Комора"

Микола Рябчук, письменник і публіцист, президент Українського ПЕН-клубу

Назар Стригун, актор, директор проекту "Сестри Тельнюк"

Галя Тельнюк,  співачка, поетеса

Леся Тельнюк, композитор, співачка

Леонід Фінберг, головний редактор видавництва "Дух і Літера", Національний університет "Києво-Могилянська академія"

Наталя Яковенко, історик, професор Національного університету "Києво-Могилянська академія"

Оксана Забужко, письменниця

Підписи з Польщі:

Edwin Bendyk (Едвін Бендик), публіцист

Iza Chruślińska (Іза Хруслінська), публіцистка, громадська діячка

prof. Przemysław Czapliński (Пшемислав Чаплінський), професор сучасної літератури, Університет імені Адама Міцкевича в Познані

Tomasz Dostatni (Томаш Достатні), домініканин, публіцист

prof. Barbara Engelking (Барбара Енґелькінґ), соціолог, Польська Академія Наук

prof. Andrzej Friszke (Анджей Фрішке), історик, Польська Академія Наук

prof. Irena Grudzińska-Gross (Ірена Ґрудзінська-Ґросс), історик літератури, Прінстонський університет

Agnieszka Holland (Аґнєшка Голланд), режисерка

Konstanty Gebert (Константи Ґеберт), публіцист

Krystyna Janda (Кристина Янда), акторка

Danuta Kuroń (Данута Куронь), голова Освітньої фундації Яцека Куроня

Jarosław Kurski (Ярослав Курський), заст. головного редактора "Gazety Wyborczej"

prof. Andrzej Leder (Анджей Ледер), філософ культури, Польська Академія Наук;

prof. Andrzej Mencwel (Анджей Менцвель), культуролог, Варшавський університет

Adam Michnik (Адам Міхнік), головний редактор "Gazety Wyborczej"

Andrzej Seweryn (Анджей Северин), директор Польського Театру у Варшаві

Sławomir Sierakowski (Славомір Сєраковський), соціолог, головний редактор "Krytyki Politycznej"

Paweł Smoleński (Павел Смоленський), репортер

Grażyna Staniszewska (Ґражина Станішевська), суспільна діячка, кол. євродепутатка

Krzysztof Stanowski (Кшиштоф Становський), суспільний діяч

Andrzej Stasiuk (Анджей Стасюк), письменник

Monika Sznajderman (Моніка Шнайдерман), антрополог культури, видавчиня

Olga Tokarczuk (Ольга Токарчук), письменниця

prof. Joanna Tokarska-Bakir (Йоанна Токарська-Бакір), антрополог культури, Польська Академія Наук;

Piotr Tyma (Петро Тима), історик, голова Обʼєднання українців у Польщі

prof. Anna Wolff-Powęska (Анна Вольфф-Повенська), історик ідеї, Університет імені Адама Міцкевича в Познані

Krystyna Zachwatowicz-Wajda (Кристина Захватовіч-Вайда), сценографістка

Adam Zagajewski (Адам Заґаєвський), поет

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.