Київрада дала назви восьми новим вулицям столиці. СПИСОК

У Подільському районі Києва з'явилися 8 нових вулиць.

Відповдіне рішення депутати ухвалили 8 лютого на пленарному засіданні Київської міської ради (63 голоси "за"). Про це повідомляється на офіційному сайті Київради.

Відтак на мапі Києва з'являться: 

вулиця Всеволода Змієнка - генерал-хорунжого Армії УНР, одного із організаторів оборони м. Замостя в серпні 1920 року від Червоної армії (від вулиці Північно-Сирецької до проспекту Правди);

вулиця Олександра Олеся - видатного українського письменника (від вулиці Газопровідної до вулиці Данченка Сергія);

вулиця Генерала Грекова - генерал-хорунжого Армії УНР, військового міністра УНР, Начального вождя Галицької армії в 1919 році(від вулиці Газопровідної, вулиці Синьоозерної до вулиці Данченка Сергія);

вулиця Квітникарська (від вулиці Проектної 12922 (Северина Наливайка)  до вулиці Проектної 12920 (Родини Крістерів), вулиці Полкової);

вулиця Родини Крістерів - німецької родини, яка займалася садівництвом у Києві (від вулиці Північно-Сирецької до проспекту Правди);

вулиця Северина Наливайка  - ватажка козацького повстання 1594-1596 років у Речі Посполитій (від вулиці Сирецько-Садової до Проспекту Правди);

вулиця Гаванська (від вулиці Електриків до Набережно-Рибальської дороги);

вулиця Зарубинецька (від вулиці Електриків до Набережно-Рибальської дороги).

Громадське обговорення відповідних назв проходило з 1 червня до 1 серпня 2017 року на порталі КМДА.

Нагадаємо, Київська міська рада на своєму засіданні перейменувала станцію "Петрівка" столичного метрополітену на "Почайну".

Професор Дмитро Білий: "Після геноциду на Кавказі залишилося не більше 10% черкеського населення"

У травні 1864 року на Червоній Поляні неподалік від Сочі відбулася остання битва з російськими військами черкеських воїнів, під час якої всі вони загинули. Власне, місцина отримала таку назву, бо вся вона була залита кров'ю. А вже 21 травня 1864 року російські війська влаштували переможний парад. Це означало остаточну поразку черкесів у війні, яку вони вели проти царської росії понад сто років.

У пошуках Костя Щита

На початку 2021 року, гортаючи скановані копії українського щоденника "Свобода", я натрапив на вельми просте пошукове оголошення: людина, яку шукали, була родом з моєї рідної Мерефи. Як згодом стало відомо, цією людиною був Костянтин Мусійович Щит — старшина української армії та тенор Української Республіканської Капели, яскраву історію життя якого впродовж майже сторіччя тримали в таємниці родичі з двох різних частин світу.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.