У Польщі вийде книга про злочини післявоєнного антикомуністичного підпілля

"Cтрупи на латах. Чорні сторінки епопеї проклятих солдатів" ― так називається нова книга з-під пера Пйотра Зиховича. У центрі його дослідження ― бійці збройного антикомуністичного підпілля в післявоєнній Польщі.

Про це повідомив автор книги на своїй сторінці у "Фейсбуці".

У польській історіографії організації, що змагалися за повалення маріонеткового комуністичного режиму (Національні збройні сили, Громадянська Армія Крайова, "Воля і незалежність" тощо), дістали загальну назву "проклятих солдатів" .

"Немає сумнівів, що "прокляті солдати" хоробро боролися за праве діло. Однак це не означає, що всі були героями, як переконують бронзівники нашої історії", ― пише автор дослідження і закликає:

"Ми не комуністи – не оббріхуймо власну історію".

"Cтрупи на латах. Чорні сторінки епопеї проклятих солдатів". Фото: FB Piotr Zychowicz

У книзі, поміж іншим, ідеться про "контраверсійну діяльність" відомих командирів польського антикомуністичного Опору "Бурого" (Ромуальда Райса), "Оґня" (Юзефа Курася), "Лупашки" (Зиґмунта Шендзеляжа), "Шарого" (Мечислава Паздерського), "Волиняка" (Юзефа Задзерського), "Вацлава" (Юзефа Бісса) та багатьох інших "проклятих солдатів".

Контраверсійність полягає в тому, що, наприклад, "Лупашка" вчиняв злочини проти цивільних білорусів і литовців. "Бурий" палив білоруські села з їхніми жителями на Підляшші. "Оґень" відзначився єврейськими погромами проти вцілілих після Голокосту євреїв (напр. 13 осіб біля с. Коростенко-над-Дунайцем на Лемківщині 2 травня 1946 року)

"Шарий" брав участь у нападі Національних збройних сил (НСЗ) на українське село Верховини 6 червня 1945 року (біля 240 загиблих). "Волиняк" відомий тим, що його підрозділ НСЗ у ніч на 18 квітня 1945 року розгромив українське село Пискоровичі.

Фото: FB Piotr Zychowicz

"Вацлав" командував загоном Армії Крайової під час спалення українського села Павлокоми 3 березня 1945 року.  

"Багатьох читачів описані драматичні факти можуть шокувати. Правдива історія, однак, була складніша, ніж патріотичні біло-червоні читанки", ― застерігає історик.

Вихід книги планується 13 лютого 2018 року. 

ДОВІДКА:

Пйотр Зихович (нар. 1980 року, Варшава) – польський історик і журналіст. Від 2013 року – заступник головного редактора щотижневого журналу Do Rzeczy ("До Жечи") й головний редактор місячника Historia Do Rzeczy ("Хісторія До Жечи").

Автор книг Pakt Ribbentrop-Beck. Czyli jak Polacy mogli u boku Trzeciej Rzeszy pokonać Związek Sowiecki ("Пакт Ріббентропа—Бека. Або як поляки могли перемогти Радянський Союз на боці Третього Райху"), Obłęd '44. Czyli jak Polacy zrobili prezent Stalinowi, wywołując Powstanie Warszawskie ("Божевілля'44. Або як поляки зробили подарунок Сталінові, піднявши Варшавське повстання"), Pakt Piłsudski-Lenin. Czyli jak Polacy uratowali bolszewizm i zmarnowali szansę na budowę imperium ("Пакт Пілсудського—Леніна. Або як поляки врятували більшовизм і змарнували шанс на побудову імперії") та ін.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.