Спецпроект

Визначено ділянку, на якій постане Меморіальний центр "Бабин Яр". МАПА

19 жовтня в Києві відбулося друге засідання Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", де були озвучені підсумки центру роботи за рік. Головні тези засідання його учасники презентували на прес-конференції.

Під час засідання було розглянуто результати вивчення потенційних земельних ділянок під будівництво Меморіалу.

Голова Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (ВYНМС), голова правління Єврейського агентства для Ізраїлю Натан Щаранський пояснив специфіку цього питання:

"Тут є багато як місцевих, так і єврейських законів, які визначають, де взагалі можна займатися будівницвтом. У тих місцях, де були кладовища, захоронені люди, це категорично заборонено єврейськими і, як правило, місцевими законами. У даному випадку, ретельне розслідування ситуації проведено найвищими релігійними авторитетами у світі. Рішення затверджено головним рабином Ізраїлю, який вважається найвищою інстанцією в релігійних питаннях у світі. Це дало нам можливість сьогодні остаточно утвердити межі тої ділянки, на якій буде меморіальний комплекс".

 

Першим етапом обрання території стали незалежні дослідження, проведені з ініціативи ВYНМС такими авторитетними організаціями зі збереження єврейських традицій у питаннях поховань та вшанування пам'яті загиблих, як "Атра Кадіша" та Комітет зі збереження єврейських кладовищ. Вони допомогли встановити точні межі колишнього Лук'янівського єврейського кладовища.

Карта-схема Бабиного Яру. Натисність тут для збільшення.

"Головну увагу слід звернути на фіолетові лінії – там буде будівництво, – розповів головний рабин Києва й України, член Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Яків Дов БлайхТериторія не перетинається з кладовищем – воно досить далеко. Це дає нам впевненість, що ми обрали правильне місце, і те, що має бути зроблено, потрібно зробити саме на цьому місці".

На побоювання щодо змін ландшафту парку в Бабиному Яру, міський голова Києва Віталій Кличко запевнив:

"Однозначно цей парк залишиться зеленою зоною. Але це не те місце, де можна буде смажити шашлики. На місці лісу максимум, що ми можемо зробити, це прокласти доріжки. Зараз парк починає виглядати по-іншому: зроблено Алею праведників, вивезено сміття. Як місцева влада ми робитимемо все, щоб парк став дійсно парком пам’яті".

 

Наступний етап – рішення щодо надання ділянки під будівництво. У BYMCH обіцяють, що процедура вибору проходитиме прозоро та з дотриманням усіх стандартів.

Президент Польщі в 1995—2005 роках Александр Квасневський, який також входить до Наглядової ради, так окреслив важливість споруждження Меморіального центру для України:

"Якщо народ вміє серйозно говорити про своє минуле, якщо народ вміє відкриватися до інших народів, якщо розуміє, що означає діалог, примирення, це значить, що він уже дозрів, що в нього є сильна самоідентифікація, і він розуміє, яку роль може грати у світі. Я певен, що проект Центру в Бабиному Яру відіграватиме саме таку роль і показуватиме демократичну, хорошу, відкриту Україну".

Зліва праворуч: Джо Ліберман, Александр Квасневський, Михайло Фрідман, Натан Щаранський, Герман Хан, Віктор Пінчук. 

До Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" входять: Натан Щаранський, Ірина Бокова, Герман Хан, рабин Яків Дов Блайх, Йошка Фішер, Михайло Фрідман, Павло Фукс, Володимир Кличко, Александр Квасневський, Джо Ліберман, Віктор Пінчук і Святослав Вакарчук.

Нагадаємо, з приводу проекту спорудження Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" тривають суспільні дискурсії. У березні цього року 16 відомих українських істориків виступили з відкритим листом-застереженням, у якому навели критичні зауваження щодо певних положень концепції мемеоріалу, про які їм було відомо.

Генеральний директор Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Марек Сівець та його виконавчий директор Яна Барінова надали офіційну позицію Центру з цього приводу та розповіли детальніше про найбільш дискусійні моменти проекту.

Із критикою поточної версії проекту виступили також співпрезидент Асоціації єврейських громадських організацій та общин (Ваад) України Йосиф Зісельс та директор Українського центру вивчення Голокосту Анатолій Подольський. На захист проекту меморіалу висловився спеціаліст з історії Голокосту Олександр Круглов.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.