Суд призупинив рішення Київради назвати проспект іменем Шухевича

Окружний адміністративний суд Києва заборонив Київській міській раді подавати на підпис меру й публікувати рішення про перейменування проспекту генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича до ухвалення рішення у справі позову до Київради.

Копію ухвали суду опублікувала на своїй сторінці у "Фейсбуці" Олена Бережна, директор ГО "Інститут правової політики й соціального захисту", що представляє позивача.

Позов до міської ради подали дві ГО: "Антифашистська правозахисна ліга" та "Єврейська правозахисна група". За даними "Дзеркала тижня", керівниками другої є колишній депутат від Партії регіонів Ірина Бережна та її мати Олена Бережна.

 


"Прийнята ухвала не свідчить про те, що суд погодився із позовними вимогами чи вже прийняв рішення їх задовольнити. Це так зване "забезпечення адміністративного позову", тобто кроки, вжиті судом на час, поки він буде розглядати справу по суті... Незрозуміло, яким чином рішення Київради про перейменування однієї з вулиць міста може становити "очевидну небезпеку" порушення прав чи інтересів позивачів  громадських організацій. Прийняття рішення здійснювалося за процедурою, визначеною законом: було проведено громадське обговорення (на якому більшість підтримала перейменування), проект рішення розглядався комісією з питань найменувань та профільними комісіями Київради. За рішення проголосувала більшість депутатів ради. Отже, потрібно дочекатися повного тексту ухвали (суд має її скласти не пізніше 5 днів)", — написав з цього приводу Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович на своїй сторінці у "Фейсбуці". 

Як стало відомо "Історичній правді", позивачі обґрунтовували свій позов тим, що "Роман Шухевич та Степан Бандера ніколи не мешкали у місті Києві, не мали ніяких справ у цьому місті, тому Відповідач в порушення Закону України "Про географічні назви" здійснив неправомірні дії".

Крім того, в тексті адміністративного позову вказано, що "Відповідач сприяє наполегливим спробам викривлення нашої спільної історії, що натепер спостерігаються з боку Українського інституту національної пам’яті (УІНП), інших організацій та ряду ЗМІ, які намагаються стерти із нашої спільної історії трагічні сторінки, пов’язані зокрема з антисемітською діяльністю Організації українських націоналістів (ОУН), Української повстанської армії (УПА) та її лідерів". 

"Антисемітська спрямованість цієї діяльності,  йдеться далі,  сприяла загибелі тисяч українських євреїв і є доведеним історичним фактом, підтвердженим безліччю свідоцтв, документів, досліджень, в тому числі загальновідомих / загальнодоступних. Спроби переписати історію, замовчування та заперечення антисемітської спрямованості ідеології і практики цих організацій є нічим іншим, як образою пам’яті понад одного мільйона євреїв, знищених в Україні нацистами та місцевими колаборантами, і, більш того,  запереченням Голокосту".

Нагадаємо, 1 червня 69 депутатів Київської міської ради проголосували за перейменування проспекту Генерала Ватуніна на проспект Романа Шухевича. Проспект переходить у проспект Степана Бандери, який одержав свою назву 7 липня 2016 року.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.